Отаман. Виктор Вальд
Читать онлайн книгу.
горах, з якого ми вигнали господаря і його сім’ю. І це повернулося до нас. Повернулося ще страшніше і сумніше. Адже православний, слов’янин, свій по крові прийшов і взявся виганяти по суті такого ж, як сам, з ким сусідив, відзначав державні свята, Різдво і, можливо, христосувався на Великдень. Один народ, одна віра, одна батьківщина, одна держава…
– Це ви вже, дорогий Олександре Яковичу, видаєте бажане за дійсне. А вам би почитати роботи Леніна, Троцького, Бухаріна та інших вождів революції. Та ви й самі це прекрасно знаєте і розумієте. Російська імперія, за своєю суттю «збиральниця» земель і народів, була державою різношерстою. І в релігійному плані, і в культурному, і в побутовому, і в економічному… У всьому! Але над сотнями народів царизм поставив російський народ. При цьому залишивши його таким само безправним і пригнобленим, як ті ж латиші, башкири, калмики, євреї… У тому числі й ті, кому ви особисто віддані всім серцем і душею, – козаки! Адже ви не будете заперечувати, що козаки – інший, відмінний від російського, народ?
– До вісімнадцятого року я про це не тільки знав, а й був у цьому впевнений, – згідно кивнув Гордієнко. – А потім побачив, як у горнилі громадянської війни всі народи Росії втратили головне – доброзичливість і повагу до сусідів. Було б добре, якби кожен сам узявся налагоджувати власне господарство. Але ні! Кортіло витоптати сусідні грядки і спалити сусідові хату, поки той до такого ще не додумався. Грабували, вбивали, спалювали на випередження, щоб сусід боявся й голови не смів підняти, не те що слова сказати. Так сталось і між народами, і між містами і навіть між сусідніми селами. Я бачив таке. Уявіть два села на Київщині, які окопалися і навіть дріт колючий протягли. Стріляють, в атаки ходять, розвідку ведуть. Як на справжній війні. І все це через спірний шматок землі, який п’яний царський землемір неоднаково накреслив у документах для тих двох сіл.
– То що вас так дивує і навіть викликає гнів? Ось подивіться на Європу. Культура, господарство і таке інше не рівня колишньому нашому. І що? В інші часи, але не менш кровопролитні, французи вбивали французів, італійці – італійців, німці – свого ж брата німця… Вся Європа пройшла через вогонь громадянських воєн. То чому в нас такого не могло статися? Чим же ми особливі?
– Ви? Якщо я правдиво відповім на ваше запитання, чим ви, більшовики, особливі, то боюся, що наша дружба закінчиться, так і не розпочавшись, шановний Альберте Мойсейовичу.
– Я Михайлович! – поправив співрозмовника уповноважений особового відділу. – Та хочу відзначити, що й серед євреїв дуже багато хоробрих солдатів. І це було доведено протягом усіх вогненних років нашої пролетарської революції.
– Вашої пролетарської… Не сперечаюсь. Тим паче що довелося самому бачити Голованівський[57] загін в бою. Та й у батька Махна євреїв було багато. Але козаки євреїв не чіпали.
– Ви жартуєте, Олександре Яковичу?
– Можливо, вам не відомо, шановний Альберте (і після паузи) Михайловичу,
Єврейський загін сформувався в містечку Голованівськ Подільської губернії.