Якщо кров тече. Стивен Кинг
Читать онлайн книгу.
на мою. – Послухай мене.
– Я знаю, що то був моторошний вчинок, – сказав я, – але без цього ми б ніколи не дізналися. Треба…
– Синку…
– Ні, тату, послухай! Треба бігом когось покликати! Бульдозер, трактор, навіть чоловіків з лопатами! Він ще може…
– Крейґу, припини. Тебе спуфнули.
Я вирячився на нього, розкривши рота. Я знав, що таке спуфінг, але можливість того, що це станеться зі мною – і то посеред ночі, – ніколи не спадала мені на думку.
– Його тепер стає дедалі більше, – сказав він. – У нас на роботі навіть були збори персоналу на цю тему. Хтось отримав доступ до телефону Герріґена і клонував його. Розумієш?
– Так, звісно, але ж, татку…
Він стис мою руку.
– Може, хтось намагався викрасти його ділові таємниці.
– Він же був на пенсії!
– Але тримав руку на пульсі, як сам тобі сказав. Або їм хотілося отримати доступ до його кредитної картки. Хто б то не був, він отримав твоє голосове повідомлення на клонований телефон і вирішив розіграти тебе.
– Ти не знаєш цього напевне, – сказав я. – Татку, треба перевірити!
– Не треба, і я скажу тобі чому. Містер Герріґен був заможним чоловіком, а помер він без свідків. На додачу він ще й не був у терапевта багато років, хоча я впевнений, що Рафферті давав йому за це чортів, бо через це не міг переглянути умови полісу страхування старого, щоб покрити більше похоронних процедур. З цих двох причин йому робили розтин. Саме так і дізналися, що він помер від розвиненої хвороби серця.
– Його розрізали?
Я подумав про те, як мої кісточки чиркнули його по грудях, коли я підкладав телефон у кишеню. То під хрусткою білою сорочкою і пов’язаною краваткою були зашиті розрізи? Якщо мій тато мав рацію, то так. Розтини у формі літери Y, стягнуті ниткою. Я бачив таке по телевізору. В серіалі «Місце злочину».
– Так, – сказав тато. – Мені не подобається про це тобі розказувати, я не хочу, щоб воно засіло тобі в голові, але краще вже це, аніж думка про те, що його поховали живцем. Нічого подібного не могло статися. Він мертвий. Ти розумієш?
– Так.
– Хочеш, я залишуся сьогодні вдома? Якщо так, то я можу.
– Ні, все гаразд. Ти правий. Мене спуфнули.
І перелякали. Два в одному.
– А ти що робитимеш? Бо коли думатимеш про таке нездорове, то мені краще взяти вихідний. Можемо піти порибалити.
– Я не збираюся думати про таке нездорове. Але мені треба сходити до його будинку й полити квіти.
– А це хороша думка? – Тато пильно стежив за мною.
– Це мій обов’язок перед ним. І я хочу побалакати з місіс Ґроґен. Дізнаюся, чи згадав він і її отак у своїй як вона зветься.
– Духівниці. Це дуже дбайливо. Звісно, вона може сказати, що це не твоє собаче. Старі янкі – вони такі.
– А якщо ні, я можу дати їй трохи з мого, – сказав я.
Він усміхнувся і поцілував мене в щоку.
– Ти хороший хлопець. Твоя мама дуже б тобою пишалася. Ти впевнений, що вже все гаразд?
– Так.
І я з’їв