Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.. Полина Жеребцова
Читать онлайн книгу.
до тьоті Алі. Ерик був зайнятий. Майстрував щось із Мансуром. Я покрутилась і пішла. Робила з Хейдою галушки та вареники. Ми слухали музику на магнітофоні.
У чверті з математики мені поставили трійку. Яка ганьба!!! Трійку! У мене всі п’ятірки! Я навіть розгубилася спочатку. Це слід виправити!
Від сьогодні канікули.
Хава книжку повернула й узяла іншу з нашої бібліотеки.
Мій вітчим Руслан привіз мені зошити й ручки для навчання та кудись відразу поїхав.
Снився сон про корабельну трощу. Я потонула й потрапила на той світ до примар, у світ величезного Місяця.
Чомусь стала прохати телефон, щоб зателефонувати Акбару, синові тьоті Мар’ям, і все розповісти.
Зараз 16.00. Ми пили з мамою чай. Мама каже:
– Дай-но мені свою шоколадку!
Я їй дала й кажу:
– Я теж робила тобі натяки щодо банана, а ти не поділилась.
А вона:
– Тонкі натяки на товсті речі? – сміється.
Приказка така. Мені ж анітрохи не смішно.
П.
Електрики нема. Води нема. Газ ледве працює на пічці. Учора тьотя Мар’ям і тьотя Аля сиділи в нас. Тьотя Аля принесла книжки, які брала читати. Розповіла, що їм хтось віддав телевізор. Та що з того? Ми його все одно дивитись не можемо.
Вітчим Руслан привів Шервані, свого друга-чеченця, до нас додому. Друг вірить у джинів та різних духів. Каже, що духи стежать за людьми і збивають їх із дороги. Загалом він має рацію. І нам його шкода.
Прибрала в усій оселі. Читала книжки Л. Толстого. У нас дванадцятитомник.
Бачила Хейду та Хаву. Хейда говорила про хлопців, а Хава стерла мою музичну касету, а бреше, що й пальцем не торкалася.
Мама прийшла з ринку – торгувала. У неї болять руки й ноги. Вона спить.
Заважають навчатися. Вивчила тільки підручник з історії та фізики. 11 листопада до школи.
Заходила до тьоті Алі. Ерик мовчить.
Хейда приходила. Її тато живе з іншою дружиною, а не з її мамою. Хейда хоче посварити свого тата і його іншу дружину. Вона думає, що тоді тато до них повернеться.
Я боюся бути вдома сама. Дивні речі відбуваються. Дверцята шафи стукають, посуд перевертається сам собою!
Сусіди кажуть, раніше на місці будинку й садів-городів був старий цвинтар.
Поля
Сьогодні треба було йти до школи. Але дівчата-сусідки, які обіцяли зайти по мене, знову не дотримали слова. Хаві напередодні моя мама виказала через касету, і вона, певне, образилась. Але вибачилась і обіцяла перезаписати пісні.
Патошка з третього поверху захворіла. У неї температура.
Поскаржилася мамі на вітчима. Але мама сказала, що його кохає, стала на його бік, а мені звеліла замовкнути. Я сама-одна. Ніхто мене не захистить.
Моя творчість мамі теж не до вподоби. Прочитала їй уривок зі свого роману про острови, а вона як закричить:
– Ти пишеш свої писульки, а треба хату прибирати, на ринку торгувати, їжу для родини готувати! Нікому твої записи не потрібні! Ач, знайшлася письменниця!
Потім