Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.. Полина Жеребцова
Читать онлайн книгу.
у неволі.
Я думаю, якби дідусь не загинув під час обстрілу, все б було інакше. Я могла б від мами піти до нього жити, у його квартиру. Бабуся Елізабет загинула під бомбою.
А інша бабуся Галя і прабабуся Юля-Маліка померли. Тато помер давно, коли я була маленькою. Так мама каже. Нікого не залишилось.
22.00. Завтра до школи не йду. Воду дали на квартиру. І відразу прорвало каналізацію! Вона ллється прямо на підлогу! І в нас, і в тьоті Мар’ям. Усі вичерпують відрами. І я, і тьотя Мар’ям, і її діти Акбар та Юсуф. Ми ж на першому поверсі, а всі сусіди згори «стараються», щоб у нас була робота. Ніхто не слухає, що треба перестати користуватися туалетом!
П.
7.00. Виношу каналізацію. А Юсуф – лежень, навіть воду в себе не прибирає. Слюсаря теж ніхто шукати не йде. А вже якщо піде по слюсаря Юсуф, в Африці точно здохне слон!
Я всю ніч працювала – виносила відра. Мама та бабуся Тося пішли на ринок у справах. Сказали, що я сама мушу дати раду проблемам. Як з’ясувалося, винна в забитті каналізації тьотя Роза – сусідка. Вона нещодавно з гірського села й не знала, що в унітаз не можна кидати сміття!
До школи я не пішла. І хрін з нею! Трубу, яку прорвало, я обмотала пакетами й ганчір’ям. Вода ллється у квартири вже не так сильно.
17.30. А слон таки здох в Африці, і навіть стався землетрус – Юсуф привів слюсаря!!! Але потрібні були великі гроші для ремонту. Тепер усім під’їздом збирають.
П.
Бабуся Тося розповідала про своє дитинство. Про війну з фашистами, про дитбудинок.
– Мені було п’ятнадцять років. Принесли радіо. Музика! І ми танцювати пішли. Сказали нам, що війна з німцями закінчилася! Там хлопець був, який мені подобався. І я танцювала, кружляла… Вальс! Потім отямилась, а музики немає! Тиша, і всі на нас дивляться! А ми у величезному порожньому колі! Усі розступилися! Виявилось, ми хвилин десять так танцювали! Без музики!!! – бабуся Тося раділа і сміялась.
Дуже цікаві розповіді.
Приходила дівчинка Хейда. Я її веселила, як могла. Хейда прийшла сумною. Її старший родич заборонив їй ходити до нас і зробив догану через дружбу з росіянами. Але Хейда мені сказала, що ми – справжні друзі та будемо дружити завжди! Бережи нас Боже!
Поля
Сьогодні випав сніг! Багато! Я з Тиною, Заїрою, Зулею та Сетою йшли додому. Заїра співала пісень. Ми стрибали й кидали одна в одну сніжки! Так чудово!!! Ми всі подружились!
Аліхан, який подарував кактус, хотів мене провести додому. Але я сміялась і пішла з дівчатами! Виявляється, він у мене закохався! Ха-ха! Отакої! Виявляється, в мене можна закохатись. Аліхан – маленький, худенький чеченець. Мовчун. Він малює картини в зошиті й засинає прямо на уроці!
Поля
17.00. До школи не пішла. Купила сьогодні новий товар: ножиці, булавки, нитки. Сама на ринок їздила. Піду завтра торгувати. Їжі вдома немає.
Ще була пригода: я з дівчинкою з двору ходила сміття виносити. Купа сміття величезна! Вона вища за третій поверх і розміром як велике поле. Купу дуже давно ніхто не прибирає. Влітку жахливо смердить. А взимку нічого, терпіти можна. Її снігом засипало.
Купа