Зазирни у мої сни. Макс Кідрук
Читать онлайн книгу.
з Києва Єва змінилася: інакше одягалася, інакше говорила, інакше зачісувалася. І в якусь мить я переконав себе, що настав час придбати іншу машину. На початку листопада ми з Євою вирушили в «Автоград» шукати заміну батьківській «альмері».
В «Автограді» торгували автомобілями відразу кількох брендів: Honda, Nissan, Škoda, Renault, Fiat, Seat. Серед наявних на той час «ніссанів» жодна модель мені не сподобалась, і я поклав око на Renault Duster, коли зауважив, що Єви немає поруч. Роззирнувшись, побачив дружину в іншому кінці павільйону біля химерного компактного автомобіля небесного кольору. Через плавні обводи машина скидалася чи то на гігантського ясно-синього бедрика, чи то на тлусту й блискучу від тягучого слизу жабу. Я підійшов – перед Євою в наскісних променях осіннього сонця сяяв нереальною блакиттю Volkswagen New Beetle, модель 2008 року.
– Гарний, правда? – прошепотіла дружина.
Її очі виблискували, ніздрі роздулися, а губи трохи розтулилися. Я збудився так, що за секунду пересохло горло, – Єва під час сексу не виглядала такою збудженою.
– Тобі подобається?
– Так! – вона торкнулася долонею блискучого крила. – Дуже. Особливо цей колір. Нереально гарно…
Я глянув на ціну, вирішив, що лише ідіот здатен викласти такі гроші за машину, яка зовні нагадує найбридкіше земноводне у світі, та повернувся до споглядання Renault Duster.
На виході з салону я проґавив мить, коли Єва підклала до захопленого стосика буклетів рекламний проспект компанії Volkswagen. Через два дні побачив New Beetle на заставці її ноутбука. Ще за тиждень Єва заявила, що хоче цю машину. І річ не в тім, що вона не мала на чому їздити. Після повернення з Києва вона користувалася хетчбеком Nissan Tiida своєї матері. Проблема полягала в тому, що Єва закохалась у New Beetle, автомобіль став її пристрастю, одна згадка про нього примушувала її обличчя сяяти, неначе його підсвічували зсередини потужною лампою.
Упродовж наступних місяців ми кілька разів повертались до цієї теми. Єва просила взяти кредит, а я супився й хитав головою. Обрана дружиною комплектація – 1,4-літровий двигун з турбонаддуванням і безпосереднім уприскуванням палива, подушки безпеки, крута мультимедійна система тощо – коштувала двадцять вісім тисяч євро. Єва не припиняла беззлобно колупати мене протягом першої половини 2010-го, але врешті-решт змирилася, що із жабоподібним «фольксвагеном» доведеться зачекати.
А тоді народився Тео. І якщо до народження сина я вагався, то після того, як уперше взяв Теодора на руки, вирішив, що – гори воно вогнем! – ми візьмемо ту Жабу, хай чого це вартуватиме.
Ближче до зими – трохи відновившись після пологів, – Єва продала Nissan своєї матері, частину суми із власних заощаджень доклав я. У результаті в нас на руках опинилося сім тисяч шістсот євро. Щоб покрити решту, ми взяли кредит – звернулись до УкрСиббанку, де нам не відмовили: то був час, коли долар коштував 7,99 гривні, сотню євро купували трохи більше ніж за одну тисячу гривень, а кредити не роздавали хіба що небіжчикам. Не мучитиму вас розрахунками: ми розтягнули платіж на п’ять років і щомісяця мали виплачувати