Лялька. Даніель Коул

Читать онлайн книгу.

Лялька - Даніель Коул


Скачать книгу
подалі від поліціянтів. Жінка витягла з сумочки товстий коричневий конверт.

      – Повір мені, я остання, хто хотів би згадувати ім’я цього бридкого чоловіка. Бо я впевнена, що це він зруйнував наш шлюб. Але я впізнала його на фото.

      – Фото? – обережно запитав Вульф.

      – О Боже! Я знала, що вони справжні, – сказала вона, геть вражена. – Хтось відправив мені фото чогось, схожого на ляльку. Я годинами сиділа над ними. Мені потрібно ставати до роботи.

      Андреа замовкла, бо хтось проходив повз них.

      – Натане, хто б не відправив мені ці фото, він додав ще й список. Саме тому я й намагалася додзвонитися до тебе, бо не знаю, що він означає: шість імен і дата навпроти кожного.

      Вульф вихопив з її руки конверта й розірвав його.

      – Перше ім’я: мер Тернбл і сьогоднішня дата навпроти, – сказала Андреа.

      – Мер Тернбл? – перепитав Вульф.

      Здавалося, у нього з-під ніг щойно вибили землю.

      Не кажучи ані слова, Вульф розвернувся й побіг до головного входу. Він чув, що Андреа кричить щось йому навздогін, однак коли їх розділило товсте скло, слова вже здавалися нечіткими.

* * *

      Сіммонс розмовляв по телефону з комісаром, і, коли він уже вкотре вибачився за те, що його команда не надто просунулася в розкритті справи, комісар зовсім непрозоро натякнув йому, що на його місце легко знайдуть когось іншого. Сіммонс саме розповідав свій план дій, коли до його кабінету увірвався Вульф.

      – Вульфе! Пішов геть! – вигукнув Сіммонс.

      Вульф нахилився над столом і натиснув кнопку завершення розмови.

      – Що в біса ти робиш? – розгнівано запитав Сіммонс.

      Вульф відкрив було рота, щоб відповісти, коли спотворений голос із трубки перебив його:

      – Це ти до мене, Сіммонсе?

      – От же лайно, – Вульф натиснув іншу кнопку.

      – Ви увімкнули голосову пошту – почав роботизований голос.

      Сіммонс був шокований, і поки Вульф шалено натискав на телефонові одну кнопку за іншою, схопився за голову.

      – Як вимкнути цю штуку? – у відчаї заволав Вульф.

      – Велика червона кнопка з… – саме вчасно порадив комісар, а потім почулося різке клацання і запала тиша, яка підтвердила, що він таки мав рацію.

      Вульф розкидав на столі поляроїдні фотографії моторошного тіла.

      – Наш убивця надіслав їх пресі разом із переліком майбутніх жертв.

      Сіммонс потер обличчя і глянув униз на фотографії.

      – Перший – мер Тернбл… сьогодні, – промовив Вульф.

      На те, щоб його слова досягли цілі, знадобився якийсь час. Несподівано Сіммонс почав діяти і схопив свій мобільник.

      – Терренсе! – радісно відповів мер.

      Судячи зі звуку, він був надворі.

      – Чим заслужив таку честь?

      – Рею, де ти? – запитав Сіммонс.

      – Повертаюся до Гем Ґейт у Річмонд Парк. А потім у мене благодійна акція для…

      Сіммонс прошепотів його місцезнаходження Вульфу, і детектив уже набирав номер патрульних.

      – Рею, у нас проблема: реальна загроза твоєму життю.

      Новину


Скачать книгу