Безчестя. Джон Максвелл Кутзее
Читать онлайн книгу.
повагу кілька тижнів тому й мала на це поважні причини». Йому слід було так сказати, але натомість він відповів:
– Я подивлюся, що можна зробити.
«Тобі з цього не виплутатися, – каже він собі після розмови. – Батько Ісаакс у далекому Джорджі не забуде цієї розмови, коли ти брехав і ухилявся. «Я подивлюся, що можна зробити». Чому б йому не зізнатися. «Я той черв’як із яблучка», – ось що йому слід було сказати. Як я можу допомогти вам, коли сам став джерелом ваших неприємностей?
Він набирає номер квартири Мелані, і слухавку бере кузина Пауліна.
– Мелані недоступна, – крижаним голосом повідомляє вона.
– Що ви хочете сказати оцим «недоступна»?
– Я маю на увазі, що вона не хоче розмовляти з вами.
– Скажіть їй, – просить він, – що це стосується її рішення покинути навчання. Скажіть, що вона вчиняє необачно.
У середу заняття минає погано, у п’ятницю – ще гірше. Відвідуваність низька, приходять лише пасивні посередності, котрі слухняно погоджуються з усім. Тут може бути лише одне пояснення. Мабуть, уся історія випливла на поверхню.
Він саме перебуває в деканаті, коли чує позаду себе голос:
– Де я можу знайти професора Лур’є?
– Це я, – озивається він, не подумавши.
Чоловік, що звертається до нього, виявляється невисоким, худорлявим, зі згорбленими плечима.
Він одягнений у занадто великий синій костюм, і від нього навкруги шириться запах цигаркового диму.
– Професоре Лур’є. Ми розмовляли по телефону. Я – Ісаакс.
– Так. Як поживаєте? Може, зайдемо до мого кабінету?
– У цьому немає потреби. – Чоловік робить паузу, збирається з духом і глибоко вдихає повітря. – Професоре, – починає він, помітно підкреслюючи це слово, – можливо, ви страшенно освічений і всіляке таке, але те, що ви зробили, зле. – Він змовкає і хитає головою. – Це зле.
Дві секретарки навіть не намагаються приховати цікавості. У деканаті є й кілька студентів; коли голос незнайомця гучнішає, усі вони замовкають.
– Ми віддали свою дитину в руки таких, як ви, тому що думали, що можемо довіряти вам. Якщо ми не можемо довіряти університетові, тоді кому? Ми ніколи не припускали, що відправляємо нашу донечку в гадюшник. Ні, професоре Лур’є, може, ви високий і маєте владу та всілякі наукові ступені, але на вашому місці мені було б дуже соромно, тож хай допоможе мені Господь. Якщо я поставив усе з ніг на голову, тепер ви маєте можливість сказати мені це, але я сумніваюся – у вас усе на лобі написано.
Тепер він і справді має можливість сказати: «Коли хто говорить, говори».[25] Але він стоїть, наче язик проковтнув, і кров гупає у вухах. Гадюка – хіба тут можна заперечити?
– Пробачте, – шепоче він, – я маю деякі справи. – І, наче дерев’яний, повертається та йде геть.
Ісаакс йде за ним назирці людним коридором.
– Професоре! Професоре Лур’є, – кричить він. – Вам не вдасться так просто втекти. Ви мене не дослухали, зараз я вам усе скажу!
Так усе й почалося.
Перше послання Петра 4:11. Переклад І. Огієнка.