Не озирайся і мовчи. Макс Кідрук
Читать онлайн книгу.
як ти хотів? Чи ні?
Хлопець уже встиг зрозуміти, що перед ним. Він давно просив у батьків телескоп. Крім того, достатньо добре орієнтувався в різних моделях, щоби збагнути: перед ним не той телескоп, який він хотів. Прилад здіймався над підлогою на півтора метра, майже повністю перегороджував сходовий майданчик і на вигляд важив не менше як п’ятнадцять кілограмів. Марк ковзнув поглядом по блискучій стійці й зупинив його на чорній оптичній трубі. Вона була короткою та дуже товстою. Схема Шмідта-Кассеґрена[8]. Місяців зо три тому дід пояснював йому її дію. Хлопчак спробував на око – з того місця, де стояв, бо підходити не наважувався, так ніби телескоп міг зникнути від необережного поруху, – визначити діаметр. Сантиметрів двадцять, не менше, тобто апертура9 більша, ніж потрібно для спостереження за планетами Сонячної системи. Марк не міг повірити у те, що бачить: телескоп був крутішим, потужнішим і дорожчим за будь-що, про що він міг тільки мріяти.
– «Celestron». – Від тихого дідового голосу спиною Марка пробіглися мурашки.
– Це… ми… – Хлопчак різко крутнув головою та подивився на діда, наче на оповите іскристою аурою божество. Він знав, що це Арсен постарався. Віктор навряд чи купив би такий дорогий (і, на його думку, безглуздий) подарунок без тривалих умовлянь.
– Крізь нього можна спостерігати за об’єктами віддаленого космосу.
– За галактиками?
– Галактиками, туманностями, масивними зірками. За тепла виберемося за місто, можливо, навіть із наметами. Кудись, де не таке засвічене небо. Якщо пощастить, розгледимо рештки якої-небудь наднової.
– Нереально круто! – прошепотів хлопець. На очі мимоволі наверталися сльози.
– Так і будеш тут стояти? – підсміюючись, поцікавився дід.
Марк нарешті наважився підійти й обережно провів рукою по металевій U-подібній стійці, чиї масивні «лапи» втримували трубу.
– Але ж ми можемо щось роздивитися крізь нього навіть у місті? – йому кортіло якнайшвидше випробувати телескоп у дії.
– У ньому є комп’ютерне наведення. Ось контро́лер збоку. Треба розібратися. Думаю, за ясної погоди навіть із нашого даху можна буде спостерігати за планетами.
– Кла-а-а-с!
Арсен розплився в задоволеній посмішці.
– Я хотів, щоб ти побачив його вже складеним, – прогудів він. – Вирішив, це ефектніше, ніж дарувати в коробці. – Старий моряк поклав руку на товсту оптичну трубу. – Зараз треба занести до квартири. Я тобі допоможу. – І враз посерйознішав: – Але спершу – прибери цей срач, який розвів тут на палубі, й викинь нарешті сміття!
7
У суботу Марк прокинувся за чверть до сьомої. Попри те що просидів за «Героями» майже до першої ночі, вискочив із ліжка, ледве встигнувши продерти очі. Березень нетерпляче стукав у груди землі: за ніч температура піднялася до +10 °C, а небо за вікном затягнув одноманітний сірий серпанок. Марк похнюпився: про спостереження за зоряним небом не могло навіть ітися.
Після сніданку хмари стали легшими, на сході в молочно-сірій товщі з’явилися перші блідо-блакитні прогалини. Оскільки вікна Маркової квартири
Одна з оптичних схем телескопів, у якій застосовують і рефракцію, і відбиття зібраного лінзою світла. Дає змогу отримати чіткіше зображення та в рази скоротити довжину оптичної труби.