Подорож собаки. Брюс Кэмерон
Читать онлайн книгу.
прогулювала. Скажу, що це була не твоя провина.
– Це й не була моя провина!
– Або можу розповісти, як ти постійно залишала мене заради своїх маленьких подорожей зі своїми бойфрендами. Це угода. Я залишаю Моллі й брешу судді. Якщо спробуєш змусити мене позбутися її – я все розповім.
– Ти така ж жахлива, як твій батько.
– Дідько, Ґлоріє. Це вже навіть не образливо. Надто часто ти мене цим діймала. То як хочеш, щоб я вчинила?
Ґлорія вийшла з кімнати. Клеріті наблизилася до мене й погладила, а я згорнулася на килимі й заснула. Коли я прокинулася, Ґлорії в будинку вже не було. Клеріті господарювала на кухні, тож я підвелася, позіхнувши, і пішла подивитися, що вона робить. У повітрі стояв смачний запах.
– Хочеш тостів, Моллі? – спитала мене Клеріті.
Її голос був сумний, та вона дала мені кілька тостів.
– Але тобі ніякого медового масла, – сказала вона. – Це їжа лише для людей.
Дівчина встала з-за столу, відкрила контейнер – і невдовзі повітря наповнилося принадним запахом нових тостів. Вона впустила кришку, і я почала ганяти її, дряпаючи кігтями гладеньку підлогу.
– Хочеш кришку? Гаразд, бався з нею.
Я полизала іграшку, яка зберігала дивовижний солодкий смак, але на ній не було чого їсти, потім пожувала її. Клеріті встала з-за столу й зробила ще тостів, а потім ще і ще, доки я щасливо жувала іграшку.
– Хліб закінчився, – сказала вона зрештою, кидаючи целофановий пакет у сміттєвий кошик, а тоді зробила ще тостів.
Вона штовхнула ногою іграшку, і та ковзнула по підлозі, а я стрибнула на неї зверху. Виявляється, якщо покласти на неї передні лапи, то можна ковзати, доки не вріжешся в стіну. Яка чудова гра!
– Більше немає. Ходімо, Моллі, – мовила Клеріті. Я почимчикувала за нею до спальні. – Хочеш спати на цій подушці? Моллі?
Клеріті погладила подушку, і я застрибнула на неї й затермосила її в зубах.
Однак дівчина не хотіла гратися. Вона лежала на спині з розплющеними очима. Я поклала голову їй на груди, і Клеріті погладила пальцями моє хутро. Але щось змінилося – вона була сумна. Я пригорнулася до неї, сподіваючись, що зможу витягнути її зі смутку, та коли вона застогнала, я зрозуміла, що зазнаю поразки, і спробувала лизнути її в обличчя, відчуваючи запах масла з тостом і той солодкуватий присмак, що вкривав іграшку, але вона відвернулася.
– О Боже, – тихо промовила вона.
Клеріті пішла до ванної, і я почула, як вона видає придушений звук, і внюхала запах солодких тостів. Вона знову блювала. Змила воду кілька разів, перш ніж устати й подивитися на свої зуби в дзеркало. Потім стала на маленьку коробку.
– Дев’яносто дев’ять і три, – простогнала вона. – Ненавиджу себе.
Я зрозуміла, що зневажаю ту коробку за її вплив на Клеріті.
– Ходімо спати, Моллі.
Клеріті не понесла мене в підвал, а дозволила спати на ліжку. Я так раділа, що покинула те місце й повернулася в її постіль, що, звісно ж, погано спала, але вона гладила