Сайонара. Джеймс А. Миченер
Читать онлайн книгу.
по голові?
– Це не рішення. Я хочу, щоб ви поговорили з ним.
– Мені нема чого додати.
– Хіба юнак не усвідомлює, що якщо він одружиться з японською дівчиною, то не зможе взяти її з собою до Америки? – запитав священик.
– Принаймні, він поінформований. Я змусив його підписати документи про те, що він проінформований. Він підписав, а тоді сказав мені, що зробити з цими паперами.
– Ви повинні знову поговорити з ним, Грувере. Його ввели в оману.
– Він нікчемний бовдур, падре, і ви це знаєте.
– Не бовдур. А упертий хлопчина, що стикнувся з проблемами у військово-повітряних силах. Він просто запальний.
– Не там він гарячиться.
– Цілком згодний, – посміхнувся капелан. – Ось чому ми не повинні дозволити йому зробити з себе блазня.
Я втомився від польоту і сказав прямо:
– Дивіться, падре. Келлі належить до вашої церкви. Саме ви та людина, яка повинна його рятувати.
Капелан Фіні посерйознішав і взяв мої руки у свої. Це був один із тих способів, якими він користався, коли бажав на чомусь наполягти; подібні хитрощі були однією з причин його успіху в ескадрильї. Він ніколи не боявся звернутися до людини з проханням.
– Ви повинні вірити мені, коли я кажу, що намагаюся уберегти Келлі не заради моєї церкви. Я намагаюся врятувати його заради нього самого. Його одруження з японською дівчиною може призвести лише до трагедії. У звичайні часи такий шлюб був би просто нерозумним, але згідно з новим законом… коли він навіть не може взяти її з собою до Америки… Що ж тоді буде, Грувере?
Він говорив так пристрасно, що мені довелося поступитися.
– Гаразд. Що ви хочете, щоб я зробив?
Фіні був збентежений тим, про що хотів попрохати, тож навіть на якийсь час забарився з відповіддю, а потім сказав:
– Ви заручені з прекрасною американською дівчиною. Одного вечора ви показували її світлину. – Він посміхнувся, коли я інстинктивно простягнув ліву руку до кишені з портмоне. – Коли ви літаєте і все йде шкереберть, ви згадуєте про цю світлину на щастя, чи не так?
Я погодився, адже саме так і робив, коли пересів із кабіни поршневого літака до кабіни реактивного. Як і більшість пілотів, я спочатку боявся реактивних літаків і тому, коли щось віщувало біду, я торкався портмоне на щастя, бо згадування про Ейлін Вебстер було для мене справжнім талісманом від того самого вікенду, коли я зустрів її в Сан-Антоніо.
– Якщо випаде можливість, покажіть Келлі світлину вашої дівчини. Нехай він згадає, який вигляд має прекрасна американська дівчина, – запропонував капелан.
– Я ж нічого не продаю.
Священик був розумною людиною.
– Хто ж вас про це просить? – сказав він. – Коли він розповість вам, що налаштований одружитися, скажіть, що розумієте його. Скажіть йому, що ви теж зустрічали справді чудових японських дівчат.
– Проблема в тому, падре, що я не зустрічав. Вони всі присадкуваті та кругловиді. Як можуть наші чоловіки – хороші звичайні хлопці – одружитися з цими жовтолицими дівчатами? У 45-му