Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі. Сборник
Читать онлайн книгу.
кажу, що я би скоріше корову навчив танцювати, ніж вашого онука на сопілці грати.
– А бичка міг би навчити?
– Міг би й бичка.
– Знаєш що, Іване? – каже пан. – В мене є бичок, який має вже два місяці, навчи його танцювати – тобі добре заплачу.
– Ой, пане, ви обіцяли мені за службу платити – досі ще моїй мамі дров не завезли, а вже зима йде.
– Я тобі гроші дам.
– Ви мені, пане, дайте того бичка додому і гроші дайте.
– Бери, Йване, бичка й гроші. Але коли я буду знати, що мій бичок – танцюрист?
– Я прийду й скажу, коли вам їхати по танцюриста.
– Добре.
Взяв Іван гроші, взяв бичка, пригнав додому, потримав до зими, а взимку відвів на ярмарок і продав. Каже матері:
– Будемо класти хату. Я маю гроші, то треба їх у рух пустити.
Побудував Іван хату, але треба чогось і до хати. Приходить навесні до дідича:
– Добрий день, пане!
– Добрий день, Іване! Що там мій бичок робить?
– Го-го-го, пане. Бичок і танцює, і до школи ходить.
– Та що ти кажеш, Іване?
– Те, що чуєте, пане. Треба грошей.
Пан почухався в голову та й дав калитку грошей.
– А як далі буде, Іване?
– Та так буде, пане, що навчиться він читати-писати, а я прийду і скажу, щоби ви приїхали в нього екзамени приймати.
– Добре, Іване.
Іван купив собі поле за ті гроші та й сміється:
– Тепер, мамо, будемо жити, як пани.
Але минув рік – треба йти до пана. Питає дідич:
– Іване, що там мій бичок робить?
– Го-го, пане! Бичок вчиться на суддю. Треба йому на два роги дві шапки, треба четверо чобіт, треба великого плаща, треба вбрання нового – зима йде, пане. Йому соромно в будь-якому вбранні ходити.
Каже пан:
– Го-го-го! Як він мені дорого коштує!
– Але ви, пане, будете мати свого суддю.
– Та добре, добре, Йване.
Дав пан нову калитку грошей.
Минуло три роки. За цей час Іван перебрався з села до міста, купив собі каменицю, оженився – вже жінку попід руку водить. А в тім місті був суддя Бик. Приходить Іван до пана, та й пан питає про свого бичка.
– Поздоровляю вас, пане, – каже Іван. – Він уже не бичок, а суддя Бик. А таки зробився, що й не пізнаєте. Запрошує вас приїхати завтра на сніданок, але до нього, пане, тепер треба стукати в двері.
– Добре, Іване.
Розказав Іван, де мешкає суддя, і пішов собі з жінкою на прогулянку. Другого дня дідич приїжджає до судді Бика, постукав – Бик відчиняє двері, а дідич видивився, що з його бика зробився такий пан.
– Ну що ти, бицю мій, тут робиш? Що їсти тобі тут дають? У мене ти би сінце їв, січку.
Суддя Бик як закричить:
– Шандари! Поліція! Арештуйте його! Він якийсь помішаний!
Пан розсердився та й як улупить суддю:
– Йой, бицю!.. Ти мої пальчики ссав, а тепер хочеш мене арештувати!
А потім пан суньголовою давай втікати по сходах, аби не заарештували.
Так Іван з паном розрахувався.
Голий парубок
Жив