Королівський убивця. Assassin. Робин Хобб
Читать онлайн книгу.
робота, легка чи тяжка, всі долучалися до неї. Я згинала і в’язала гілля для стодоли. Навіть посеред глибокої зими допомагала розчищати сніг і ставити нові дахові арки в сімей, що постраждали від пожежі. Думаєш, Жертовна не може полювати на старого ведмедя-шатуна, що почав убивати кіз, або ж тягнути канат, допомагаючи перекрити знесений повінню міст?
Вона глянула на мене зі справжнім болем в очах.
– Тут, в Оленячому замку, ми не ризикуємо нашими королевами, – просто сказав я. – Інші руки можуть тягнути канат, маємо десятки мисливців, які змагатимуться за честь уполювати вбивцю худоби. А королева в нас одна. Є речі, які може зробити королева й ніхто інший.
Позаду нас у кімнаті її дами майже про неї забули. Одна з них покликала пажа, і він повернувся із солодкими тістечками й гарячим чаєм. Пані розмовляли між собою, зігріваючи руки об чайні філіжанки. Я швидко зиркнув на них, щоб запам’ятати, які дами обрали службу своїй королеві. Як я починав розуміти, Кеттрікен була не найлегшою з королев для тих, що їй служили. Маленька камеристка Кеттрікен, Розмері, сиділа на підлозі при чайному столі, мрійливо придивляючись до тістечка, яке тримала у своїх маленьких долоньках. Я раптом почувся так, наче знову маю вісім років і можу до неї приєднатися.
– Я знаю, про що ти, – прямо сказала Кеттрікен. – Я тут, щоб народити Веріті спадкоємця. Це обов’язок, від якого я не ухиляюся, бо вважаю його не обов’язком, а задоволенням. Жаль тільки, що не маю певності, чи поділяє мій пан мої почуття. Він завжди відсутній, завжди в місті, при справах. Знаю, де він сьогодні: там, пильнує, як із дощок та колод постають його кораблі. Хіба ж не могла б я бути біля нього, ніяк не наражаючись на небезпеку? А якщо лише я можу народити спадкоємця, то тільки він може його зачати. Чому я мушу бути тут, тимчасом як він поглинутий обов’язками охорони нашого народу? Це місія, яку я мала б із ним ділити, як Жертовна Шести герцогств.
Хоча за час, проведений у горах, я звик до тамтешньої простоти, усе ж був шокований тим, як відверто вона це сказала. Тому дозволив собі таку ж сміливу відповідь. Несподівано для себе встав і схилився над Кеттрікен, наче щоб зачинити віконниці на вікні, з якого тягло холодом. Я скористався з цієї близькості, аби із запалом прошепотіти:
– Якщо ви думаєте, що це єдиний обов’язок, покладений на наших королев, то ви серйозно помиляєтесь, міледі. Висловлюючись так щиро, як це властиво вам: ви нехтуєте своїми обов’язками стосовно своїх дам, які сьогодні тут лише для того, щоб вам служити і з вами розмовляти. Хіба ж вони не могли б займатися тим самим вишиванням у затишку власних кімнат чи в товаристві майстрині Гесті? Ви сумуєте за тим, що вважаєте важливішим завданням, але перед вами завдання, якого не виконає сам король. Ви тут, щоб його виконати. Відновіть двір у Оленячому замку. Зробіть так, щоб він став бажаним і привабливим місцем. Зробіть так, щоб лорди й леді короля змагалися за його увагу, а завдяки цьому охочіше підтримували його в королівських трудах. Пройшло вже багато років, відколи в цьому замку була справжня королева. Замість дивитися на корабель,