Святополк ІІ Ізяславович. Сергей Грабарь
Читать онлайн книгу.
тесль правили столи і лавки для великого святкування. Весільний обід вирішили проводити на Княжому дворі Ізяслава – Святополка. Київський очільник, як і говорив, розмістився у палатах свого батька. Звичайно, тут все потребувало лагодження: Княжий двір багато років простояв без догляду. Тільки Димитров монастир, зведений за часів Ізяслава, перебував завдяки піклуванню насельників у доброму стані. Постійна присутність братії вберегла від пограбувань та пожеж і будівлі Княжого двору.
Місцем святкування для простого люду обрали велике торжище, що останнім часом перемістилося на площу перед Димитровим монастирем. Тут також майстрували столи та лавки – було зрозуміло: зійдеться увесь Київ. Серед люду ширилися розмови, що наїдків та напоїв очікується безмірно.
Лишалося незрозумілим, де відбудеться вінчання князя Святополка та Іліарти. З цього приводу й зустрілися за день до події Великий князь та митрополит Єфрем.
– Я думаю, Ваша Святосте, що повінчаємося ми з половчанкою в Соборі святого Димитрія, – князь Святополк мав заклопотаний вигляд.
– Якось надто відгороджено, – відповів у задумі священник. – Свято ж для всього міста, та й не тільки – для всієї країни.
– Ну, не у Святій же Софії з половчанкою одружуватися? – Святополк ще раз наголосив на походженні своєї майбутньої жони.
– Ні, у Святій Софії не треба. А якщо все це відбудеться в Десятинній церкві? Прекрасне місце: перший кам’яний храм Русі, усипальниця Великого князя нашого Хрестителя, і батько твій, князь Ізяслав, там похований. А потім ти, княже, з молодою жоною пройдеш ходою до свого двору – воно і недалечко, – митрополит задоволено подивився на Святополка.
– Правильно, так і зробимо. Дякую, Ваша Святосте. Її ще треба не забути привести до нашої віри, а то вовком завиє, – засміявся Святополк.
Митрополит і собі ледь стримав сміх, тільки усміхнувся у сиву бороду.
Десятинною, або ще мраморяною, називали в народі церкву Успіння Пресвятої Богородиці, що збудував 996 року прадід Святополка князь Володимир. Вона була споруджена царгородськими майстрами, прикрашена всередині шиферними та мармуровими плитами, мала надзвичайну мозаїчну підлогу, викладену різнокольоровим мармуром та смальтою. Стіни розписані образами старозавітних та новозавітних святих, а також сценами зі Святого Письма. Назву Десятинної церква отримала тому, що князь Володимир виділяв спочатку на побудову, а згодом і на утримання храму десяту частину державних доходів.
Весільний обряд у церкві пройшов напрочуд швидко. Перед цим Іліарта прийняла християнство, так і не зрозумівши, для чого це. Єдине, що її турбувало, – куди подівся шаман і його служники. На всі запитання половчанки відповідали, що їх ніхто не бачив. Князь Святополк відмовчувався.
«Наче у воду канули, – говорили люди, і вже стиха: – Дніпро поряд».
Після церковної церемонії Великий князь Святополк та його нова жона Іліарта пройшли у супроводі почту рідних та близьких гостей урочистою ходою до Княжого палацу, що містився поряд із