Цілий день промовчав, і не спав усю ніч,

      І готовивсь аскет на великую річ.

      Ось огонь розпалив із пахучих полін

      І кадило в огонь щедро кидає він,

      І закони господні проходить умом,

      Щоб очистити ум, не схибити притьмом².

      Та ось сумніви в серці повстали страшні:

      «Вічно жить – молодим – ну, пощо се мені?

      Чи вертати у світ, де панує борба?

      Чи ось тут вічно жить? Се ж безумство хіба!

      О богине, прости! Я згрішив, бачу сам!

      Та безцінний твій дар комусь іншому дам.

      У нас цар молодий, богорівний наш цар!

      Богорівним зовсім його зробить твій дар.

      Міліонам він сонце, життя є нове,

      Для добра міліонів хай вічно живе».

      Олександер Великий весь світ звоював,

      Та дівчини рабом себе він почував.

      Персіянки Роксани предивна краса

      В його серці горить, мов пожар, не згаса.

      У обіймах його та красуня горда

      Наче тає, на груди його припада;

      Та хвилина мине, і він чує, що ось

      В її серці вороже ворушиться щось,

      І в очах, ще вогких від любві й жаги,

      Дикі іскри горять, наче злі вороги.

      З її уст вилітають бажання страшні —

      Се бажання пожарів, убійства, різні,

      Їй опертись король не здоліє й на мить:

      Там згорів Персеполь! Завтра Суза згорить!

      Кліта вбив при вині! Чи любов се, чи чад?..

      День у день із небес його кидає в ад.

      Олександер Великий богині моливсь:

      «Дай, богине, щоб нині весь світ проваливсь!

      Або дай, щоб скінчилася мука моя,

      Щоб я знав, чи богиня вона, чи змія?

      Чом міняється так, кілько є в дні годин?

      І чи в серці її я паную один?»

      В тій хвилині аскет перед ним опинивсь

      І покірно царю до землі поклонивсь.

      «Вічно жий, царю мій! Хай твої вороги

      Згинуть! Ось тобі дар від твойого слуги.

      Не згордуй! Сей малий золотистий горіх —

      Від богині се дар! Моя гордість, мій гріх».

      І він все розповів, відки має сей плід,

      Що робить, щоб богині сповнить заповіт.

      «Міліонам ти сонце, добродій єси, —

      Будеш жить вічно