Горить свiча. Володимир Малик
Читать онлайн книгу.
Принишк, тремтів – і жив. Навіть іноді веселився.
Напередодні Великого посту наступав масний тиждень – Масляна.
В суботу батько сказав:
– Годі! Напрацювалися! Заготовили криці на дві підводи – аби довезли до Києва. Завтра Масниця! Цей тиждень будемо відпочивати!
– Як годі, то й годі, – відразу погодилися Василь та Іванко. – Руки вже аж гудуть!
Добриня промовчав, але й він був радий відпочинкові, бо, справді, цілий місяць усі працювали від зорі до зорі. П’ятдесят пудів криці далися їм нелегко! Земля замерзла – довбати копаницями руду було так важко, що довелося запрошувати односельчан на поміч. Спасибі – ніхто не відмовив. Коли почули, що залізо потрібне Києву для виготовлення стріл, списів та мечів, кожен день приходило на допомогу по кілька чоловіків. Але ж основний тягар лягав на нього, на братів та батька. Окрім руди, заготовляли вугілля, довбали глину для тиглів, працювали в кузні… Щовечора приходили до хати задимлені, стомлені. Ледве встигали вмитися та повечеряти, як знемагав сон. А рано-вранці – знову роздмухували вогонь у горні. І так щодня…
Почувши про Масницю, Ганночка приступила до Добрині.
– Добрику, братику, зроби на озері крутилку! Хай усеньке село зійдеться на гулі та побачить, який гарний у мене брат!
– І він прийде? – спитав, усміхаючись, Добриня.
– Про кого ти? – не зрозуміла Ганночка.
– Ну, той, хто впав тобі в око.
Ганночка почервоніла.
– Немає такого.
– Не кажи! Я давненько помітив, що з тобою щось діється. З нетерпінням ждеш вечора, наряджаєшся, видивляєшся на себе у відро з водою, – дражнив сестру Добриня. – А це вірна ознака, що закохалася. От тільки не знаю, хто ж буде моїм родичем…
Ганночка спалахнула ще дужче, засміялася.
– Зроби крутилку – отоді й побачиш!
– Та зроблю вже, якщо старе колесо знайдеться.
– Якщо старого не знайдеться, нове з воза знімемо!
Василь та Іван похитали головами, а батько лагідно прогув:
– Ну й коза! Хіба такій відмовиш?
Наступного ранку Добриня знайшов колесо, довгу міцну ворину, дубовий кілок, лом, молот – виніс усе це на озеро. Йому на допомогу вийшли Василь та Іван з дерев’яними лопатами. Спочатку на льоду розчистили від снігу велике коло, посередині ломом пробили в льоду дірку, вставили в неї кілок і молотом забили в дно. На кілок наділи колесо, до нього прив’язали ворину, а з обох кінців її – санчата. Крутилка готова – тільки держись!
Після обіду вся сім’я, окрім батьків, вийшла на озеро.
Ганночка побачила крутилку, що вже добре вмерзла в лід, – сплеснула на радощах руками. Очі її заблищали.
– Братику! Який же ти хороший! – І цмокнула Добриню в щоку. – Покатай!
Вона сіла на одні санчата, Іванко вмостився на другі.
– Ану, братики, понатужтеся!
Добриня з Василем засунули кілки між шпиці колеса і почали крутити. Санчата спочатку заскрипіли, зрушили з місця, потім засковзили по гладенькому льоду