Сповідь відьом. Тінь ночі. Дебора Гаркнесс
Читать онлайн книгу.
але не буде брехні, пам’ятаєш?
Мені стало зле. У 1590 році Метью був членом Конгрегації, а Конгрегація була нашим ворогом.
– А Бервік? Ти ж казав, що мені не загрожуватиме небезпека стати жертвою полювання на відьом?
– Ніщо з того, що відбувається в Бервіку, не матиме до нас жодного стосунку, – запевнив мене Метью.
– А що сталося в Бервіку? – з тривогою в голосі спитав Волтер.
– Перед тим як ми виїхали з Честера, прийшла новина з Шотландії. Перед Днем усіх святих у маленькому селі на схід від Единбурга відбулося величезне зібрання відьом, – пояснив Хенкок. – І там знову йшлося про отой гігантський шторм, який здійняли голландські відьми влітку цього року, та про стовпи морської води, що провістили прихід істоти зі страхітливою міццю.
– Влада оточила й упіймала десятки бідолах, – продовжив Гелоуглас, і досі не зводячи своїх арктично-блакитних очей з Метью. – Звідниця з міста Кіт, така собі вдовиця Семпсон, чекає в темниці Голіруд Пелес на допит, який має влаштувати їй король. Хтозна, скількох іще спіткає її доля, перш ніж все це скінчиться?
– Не допит, а тортури, – пробурмотів Хенкок. – Кажуть, що на ту жінку начепили відьомську вуздечку, щоб вона більше не мала змоги наслати закляття на його величність; її прикували ланцюгом до стіни й тримають без харчів та питва.
Я різко опустилася в крісло.
– Значить, це одна з обвинувачуваних? – спитав Гелоуглас, звертаючись до Метью. – Хотілося б, щоб ти відповів мені так, як оцій відьмі: таємниці, але не брехні.
Метью відповів лише після тривалої паузи.
– Діана – моя дружина, Гелоугласе.
– Ти покинув нас у Честері заради якоїсь жінки? – із жахом у голосі спитав Хенкок. – Але ж ми мали зробити роботу!
– Ти маєш звичку безпомилково хапатися за палицю не з того боку, Дейві, – сказав Гелоуглас, переводячи на мене погляд. – Кажеш, твоя дружина? – обережно спитався він. – Наскільки я розумію, ти вигадав про шлюб для того, щоб задовольнити допитливість звичайних людей і пояснити її присутність у твоєму домі, поки Конгрегація вирішує її долю?
– Вона не лише моя дружина, – зізнався Метью, – вона – моя пара.
Вампіри парувалися на все життя, якщо їх спонукала до цього інстинктивно виникаюча комбінація з симпатії, прив’язаності, пристрасного бажання та сексуального потягу. Й узи, утворені в результаті такого сполучення, могла розірвати лише смерть. Вампіри могли одружуватися багато разів, але більшість із них парувалися лише один раз у житті.
Гелоуглас вилаявся, але лайка потонула в здивованих вигуках його напарника.
– А його святість заявив, що доба чудес минулася, – скрикнув Хенкок удавано радісним голосом. – Нарешті Метью де Клермон знайшов собі пару. Але не звичайну непоказну жінку й не належним чином вишколену жінку-вампіра, яка добре знає своє місце. Такі нашому Метью не підходять. Якщо він уже вирішив осісти й зажити з однією жінкою, то це неодмінно має бути відьма. У такому разі, ми маємо тепер більше клопотів,