Задзвонили у Констанці

      Рано в усі дзвони.

      Збиралися кардинали,

      Гладкі та червоні,

      Мов бугаї в загороду,

      І прелатів лава.

      І три папи, і баронство,

      І вінчані глави;

      Зібралися, мов Іуди

      На суд нечестивий

      Против Христа. Свари, гомін,

      То реве, то виє,

      Як та орда у таборі,

      Або жиди в школі…

      І всім разом заціпило!..

      Мов кедр серед поля

      Ливанського, у кайданах

      Став Гус перед ними!

      I окинув нечестивих

      Орліми очима.

      Затрусились, побіліли,

      Мовчки озирали

      Мученика. – «Чого мене —

      Чи на прю позвали?

      Чи дивиться на кайдани??»

      «Мовчи, чеше смілий…» —

      Гадюкою зашипіли,

      Звіром заревіли.

      «Ти єретик! ти єретик!

      Ти сієш розколи!

      Усобища розвіваєш,

      Святійшої волі —

      Не приймаєш!..» – «Одно слово!»

      «Ти Богом проклятий!

      Ти єретик! ти єретик!.. —

      Ревіли прелати. —

      Ти усобник!..» – «Одно слово!».

      «Ти всіми проклятий!..»

      Подивився Гус на пáпи

      Та й вийшов з палати!..

      «Побороли! побороли!» —

      Мов обеленіли.

      «Автодафе! автодафе!..» —

      Гуртом заревіли.

      І цілу ніч бенкетовали

      Ченці, барони… всі пили

      І, п’яні, Гуса проклинали,

      Аж поки дзвони загули.

      І світ настав… Ідуть молиться

      Ченці за Гуса. З-за гори

      Червоне сонце аж горить.

      І сонце хоче подивиться,

      Що будуть з праведним творить?!.

      Задзвонили в усі дзвони,

      І повели Гуса

      На Голгофу у кайданах.

      І не стрепенувся…

      Перед огнем; став на йому

      І молитву діє:

      «О Господи милосердий,

      Що я заподіяв

      Оцим людям? Твоїм людям!

      За що мене судять!

      За що мене розпинають?

      Люди! добрі люди!

      Молітеся!.. неповинні —

      І з вами те буде!

      Молітеся! люті звірі

      Прийшли в овніх шкурах

      І пазорі розпустили…

      Ні гори, ні мури

      Не сховають. Розіллється

      Червонеє море

      Крові! крові з дітей ваших.

      О горе! о горе!

      Онде вони! в ясних ризах.

      Їх лютії очі…

      Уже крові…» – «Пали! пали!..»

      «Крові! крові хочуть!

      Крові вашої!..» – І димом

      Праведного вкрило.

      «Молітеся! молітеся!

      Господи, помилуй,

      Прости Ти їм, бо не знають!..»

      Та й не чути стало!

      Мов собаки, коло огню

      Кругом ченці стали.

      Боялися, щоб не виліз

      Гадиною з жару

      Та