Ярмарок нічних жахіть (збірник). Стівен Кінг
Читать онлайн книгу.
несвідомо стискаючи телефон сильніше. Спіймав себе на тому, що думає про якийсь кінофільм, який страшенно налякав його колись, ще дитиною, щось там про дім із привидами. Там зграйка підлітків підійшла до старого, покинутого будинку, а коли один із них побачив двері, що стояли навстіж, то прошепотів друзям: «Погляньте, вони відчинені!» Хотілося сказати їм, щоб не заходили досередини, але ж вони, звісно, зайшли.
«Це глупство. Якщо хтось є тут, у цій машині, він може бути пораненим».
Звичайно, цей парубок міг піти до ресторану, можливо, пошукати там таксофон, проте якщо він дійсно поранений…
– Агов?
Даґ було потягнувся до дверної ручки, та потім передумав і нахилився, щоб зазирнути крізь отвір. Побачене його збентежило. Широке сидіння покривала багнюка; те саме було й з приладовою панеллю, і з кермом. Темний слиз скрапував зі старомодних регуляторів радіоприймача, а на кермі малися відбитки, які не зовсім були схожі на такі, що їх залишили руки. Приміром, відбитки долонь були жахливо величезними, а сліди від пальців тоненькими, мов олівці.
– Є тут хто-небудь? – він переклав мобільний у праву руку і взявся лівою за водійські двері, збираючись відчинити їх широко, щоб подивитися на заднє сидіння. – Може, хтось пора…
Стачило миті, щоби почути якийсь немилосердний сморід, а потім Даґова рука вибухнула болем таким величезним, що здалося, ніби той стрибнув крізь усе його тіло, прокладаючи шлях вогню, заповнюючи всі нутровини тортурами. Даґ не закричав, не зміг. Цим наглим шоком йому заціпило горло.
Він поглянув униз і побачив, що дверна ручка неначе напоролася на його долоню. Пальців майже не залишилося. Він побачив тільки обрубки, зразу нижче останніх кісточок, там, де вже починався тильний бік долоні. Решту якимсь чином поглинули двері. Поки Даґ дивився, йому обломився підмізинний палець. Спала обручка, дзеленькнувши на асфальті.
Він відчував щось, ой, Боже милостивий, ой, Ісусе милостивий, щось таке, ніби зуби. Вони жували. Ця машина поїдала його руку.
Даґ спробував відірватися. Ринула кров – щось на закаляні болотом двері, щось плеснуло йому на штани. Краплі, які потрапили на двері, моментально зникли з ледь чутним смоктальним звуком «сьорб». На якусь мить він майже звільнився. Він побачив блискучі кості своїх пальців, з яких було зісмоктано плоть, і пережив коротке, кошмарне видіння – як він жує крильце полковникового курчати[37]. «Довибирай геть усе, перш ніж відкласти, – зазвичай казала його мати. – Найсолодше м’ясо те, що ближче до кістки».
Потім його знову смикнуло вперед. Водійські двері відчинилися, запрошуючи його: «Вітаємо, Даґу, чекали на тебе, залазь». Його голова зустрілася з верхом дверей, і Даґ відчув смугу холоду поперек свого лоба, яка перетворилася на гарячу, коли край даху універсала розтяв йому шкіру.
Він зробив ще одну спробу звільнитися, кинувши мобільний і впираючись у заднє вікно. Замість підтримати Даґа, те вікно увігнулося, а потім обхопило його руку. Скосивши очі, він побачив, що те,
Полковник Гарленд Сандерс (1890–1980) заснував 1930 р. мережу фастфудів «Kentucky Fried Chicken», фірмовою стравою яких є смажені курчата, за що 1949 р. отримав почесне звання «полковник Кентуккі», яке надається губернаторською комісією за різного роду заслуги перед громадянами штату.