Пастушок і король ельфів та інші скандинавські казки. Коллектив авторов
Читать онлайн книгу.
Пелле і каже:
– Дав мені поміщик мішок жита й окіст копчений.
– Он воно що! – говорить пастор. – Ну, і мені від нього відставати не годиться.
І велів дати Пелле два мішки жита і два окости на додачу. Повернувся Пелле додому й нагодував матір із братами та сестрами.
Незабаром усі припаси в них закінчилися, і знову довелося Пелле по милостиню йти. З’явився він тепер уже до поміщика, а той його запитує:
– Ти в пастора був?
– Був, – відповідає Пелле.
– Ну, і що ж тобі скнара дав? Мабуть, нічогісінько?
– Ні, – говорить Пелле, – дав мені пастор два мішки жита та два окости.
– Ти бач, який щедрий! – здивувався поміщик. – Та ми не гірші від нього!
І наказав видати Пелле чотири мішки жита й чотири окости.
Хоч і надовго вистачило їм тепер їжі, а все-таки й ці запаси велика родина проїла. Тоді Пелле говорить матері:
– Набридло мені, матінко, жебракувати. Піду я краще по світу шукати щастя. Може, і хазяїном стану. Тобі допоможу, братиків та сестричок у люди виведу.
Напекла йому мати коржів, узяв Пелле торбинку, ціпок і вирушив у дорогу. Ішов він лісом весь день, а ввечері зголоднів і присів на пеньок закусити. Раптом бачить – іде стежкою бабця з ключкою. Підійшла вона до нього ближче й говорить:
– Вечір добрий, хлопче! Чи не даси й мені чогось на вечерю?
– Як не дати, – відповідає Пелле, – сідай, бабусю, усе, що є, навпіл розділимо.
От вечеряють вони, а бабця його розпитує:
– Чи далеко йдеш, синку? Куди прямуєш?
– Ходжу по світу, щастя шукаю, – говорить Пелле. – Удома в мене мати й сестрички з братиками голодні сидять. А зараз треба кудись на ночівлю проситися.
– Бачу я, серце в тебе добре, – говорить йому бабця. – Про матір і братів із сестрами піклуєшся, зі мною останнім шматком поділився. І за це не доведеться тобі далеко за щастям ходити. Як вийдеш із лісу, повернеш на дорогу – постукай у перший будинок ліворуч. Тільки перед тим, як увійти, відшукай під дверима сірий камінчик і поклади його в кишеню. А увійдеш у світлицю – хазяям на зло добром відповідай. Що б не говорили вони тобі, ти кажи: «Спасибі!» А як повкладаються всі спати, проберися тихесенько до вогнища та заховай той камінчик у жар.
– Спасибі тобі, бабусю, – говорить Пелле. – Усе зроблю, як ти веліла.
Вийшов він із лісу, повернув на дорогу й побачив ліворуч великий будинок. Зайшов він на ґанок, знайшов біля дверей сірий камінчик, поклав його до кишені й постукав.
А в будинку цьому жив заможний селянин із дружиною й дочкою. І хазяїн, і його дружина були зажерливі та скупі. Снігу в них узимку не випросиш.
От увійшов Пелле у світлицю до багатіїв і бачить: господиня біля печі вечерю готує. Уклонився їй Пелле й говорить:
– Вечір добрий, господине, чи не можна в тебе в будинку переночувати?
– Ще чого! – закричала господиня. – Багато вас отут вештається! Іди собі звідки прийшов!
– Спасибі на доброму слові! – відповів Пелле.
– Чи ти оглух? – знову закричала