Пастушок і король ельфів та інші скандинавські казки. Коллектив авторов
Читать онлайн книгу.
люди. – Отакої! А ми його даремно відлупцювали! Сором який!
Нагодували вони Ларе, напоїли й торбинку доверху всякою їжею набили. А на прощання попросили:
– Зустрінеш цього хлопця – поділися з ним усім, що ми тобі дали. Та скажи, нехай не ображається за стусани.
Розповіли вони Ларе, який Єнс на вигляд, і пообіцяв він їм зробити так, як вони просили. А потім зустрілися Ларе та Єнс на дорозі, поділили їжу, наїлися й нареготалися досхочу. Пішли вони далі веселі та ситі.
Тільки через якийсь час торбинка в шахраїв спорожніла, і знову в них животи звело. Вирішили вони й в іншій садибі так само пожартувати.
– Тільки тепер уже ти вперед іди, – каже Єнс. – Бо що ж виходить – тільки мені стусани?
Поохав Ларе, та куди подінешся? Довелося йому погодитися.
Причаївся Єнс у кущах, а Ларе вбіг у двір і здійняв лемент на всю садибу. Зібрався народ, а Ларе не своїм голосом волає:
– Люди добрі, чули страшну звістку? Прилетів у сусіднє село птах-велетень. Сів на дзвіницю, крила розправив, і до того він великий, що сонце затуляє.
– Брехня все це! – загомоніли навкруги. – Таких птахів і на світі немає! Досить тобі нісенітницю молоти. Ушивайся звідси!
Накинулися люди на Ларе, відшмагали його й виштовхнули за ворота. Тільки він з очей зник – Єнс у садибу входить. Привітався як слід і попросив дозволу відпочити з дороги. Народ до нього:
– Чи не чув ти, перехожий, про птаха-велетня, що в сусіднім селі з’явився! Начебто сів він на дзвіницю, крила розправив і сонце затуляє? Приходив якийсь шахрай і наплів тут сім мішків: хотів, мабуть, посміятися з нас. Ну, уже ми його провчили! Довгенько не забуде!
– Чого не чув, того не чув, – відповідає Єнс. – Тільки коли проходив я в тім селі повз церкву, зустрілася мені юрба людей. І тягли вони ланцюгами та канатами яйце завбільшки з будинок. То, може, той хлопець і не брехав вам.
– То він правду розповів! А ми його відлупцювали та прогнали! Сором і сором! Візьми, добра людино, у нас грошей і їжі на дорогу, поділися з тим хлопцем. Скажи, нехай нам пробачить.
Зустрілися знову Ларе та Єнс на дорозі, наїлися, напилися й далі пішли.
Так і ходили вони островом Борнхольм. Дурнів та простаків морочили, зате розумні їм спуску не давали. Тому день вони бенкетували, день синці лікували, а інколи – і те, й інше.
Дочка чаклуна
Данська казка
Жив на світі бідний сирота, на ім’я Андерс. Ніде було йому голову прихилити, нема чого їсти, нікуди руки прикласти. Вирішив він піти по світу й роботу добру собі знайти.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.