Чотири після півночі (збірник). Стівен Кінг
Читать онлайн книгу.
дитячу іграшку, тому що, попри те що цей навіжений гівнюк уже зробив нагорі тій дівчинці, він був нездатен повірити – справді-справді повірити, – що може дійти аж до такого. Він чув власний запах. Навіть у цьому мертвому повітрі він відчував запах себе. То був прогірклий запах залишків недопитого пива на денці склянки, то був сморід страху.
Креґ прослизнув крізь двері з піднятим розпечатувачем листів. Він рухався, наче якась танцююча в темряві тінь.
– Я тебе бачу, синку, – видихнув він. – Я тебе бачу, просто, як той кіт.
Він безгучно поплив уперед. Алберт позадкував від нього. Одночасно хлопець почав, наче вагадлом, гойдати вперед-назад тостером, нагадуючи собі, що він матиме лише один добрий замах, перш ніж Тумі встромить йому лезо в горло або в шию.
«А якщо цей тостер вилетить з клятого капшука до того, як гахне його, я пропав».
11
Креґ наближався до Алберта, вихиляючись верхньою частиною тіла, немов змія, що зринає із кошика. Легка, неуважна усмішка торкала кутики його губ, утворюючи там ямочки.
«Отак правильно, – промовив похмуро батько зі своєї невмирущої твердині в Креґовій голові. – Якщо ти мусиш прибирати їх по одному, тобі вдасться це зробити. ЗВЗ, Креґу. Пам’ятаєш? ЗВЗ. Зусилля Винагороджується Завжди».
«Отак правильно, Креґґі-Веґґі, – підспівала його матір. – Ти можеш це зробити, і ти мусиш це зробити».
– Мені жаль, – промуркотів крізь усмішку Креґ хлопцю з білим обличчям. – Мені правда-правда жаль, але я мушу це зробити. Якби ти міг побачити речі з моєї точки зору, ти б зрозумів.
Він наближався до Алберта, підводячи розпечатувач листів йому до очей.
12
Алберт кинув миттєвий погляд собі за спину і побачив, що він відступає в бік каси компанії «Юнайтид ерлайнз». Якщо він відступатиме далі й далі, простору ззаду для замаху не вистачить. Це треба зробити якнайшвидше. Він почав розгойдувати тостер сильніше, спітнілі пальці стискали закрут на скатертині.
Креґ у темряві вловив цей рух, але не дібрав, що воно таке, чим там гойдає цей хлопець. Це не мало значення. Він не міг дозволити цьому мати якесь значення. Він сконцентрувався, а потім стрибнув уперед.
«Я РУШАЮ В БОСТОН, – кричав він. – Я РУШАЮ В…»
Очі Алберта вже призвичаїлися до темряви, і він помітив, коли Креґ робив свій рух. Тостер якраз був на задній половині своєї коливальної дуги. Замість смикнути зап’ястком, щоби послати його в зворотний хід, Алберт дозволив своїй руці піти вслід за вагою тостера і ледь не театральним жестом бейсбольного пічера майнув ним угору й собі через голову. В той же час він зробив крок ліворуч. Міцно тримаючись у своєму капшуку відцентровою силою, ґуля на кінці скатерки зробила короткий, різкий оберт у повітрі. І Креґ допоміг, ступивши вперед, під низобіжну дугу тостера. Той зустрів його в лоб і перенісся жорстким, сухим хряском.
Креґ заволав від болю і впустив розпечатувач листів. Ухопившись руками за обличчя, він поточився назад. Кров з розбитого