П'ятеро в ліфті, не рахуючи Музи. Стефан Піпа
Читать онлайн книгу.
А як інші клієнти?
– Про це не турбуйся, я їх попереджу, що ти затримаєшся.
Хлопець сів на велосипед і поїхав у протилежний від попередньо запланованого маршруту бік.
П'ятнадцять хвилин перед шістнадцятою годиною. № 2.
Задзвонив телефон. Він взяв слухавку, вухо різонув роздратований голос директора:
– І довго ти будеш штани протирати!? Де нові клієнти!? Де гроші!? Ти дограєшся – звільню тебе к єдрєні фєні!! Що, думаєш висидиш когось?! Чи тобі хтось подзвонить!? Працювати, живо!!! Знайди хоч одного жирного клієнта!
– КЛІО? – здивовано перепитав чоловік.
– Яке КЛІО?! – директор роздратувався ще більше і продовжив, вимовляючи по складах ключові слова власного звернення до підлеглого, – Клі-єн-та, кажу, шукай, жир-но-го!
– Вибачте, причулося. Вже йду, – зніяковів чоловік, поклав слухавку, зітхнув, встав, одягнув піджак, взяв течку і вирішив відвідати новий офісний центр.
П'ятнадцять хвилин перед шістнадцятою годиною. № 3.
– Коляска 38, коляска 38, – крізь густі радіоперешкоди наполегливо пробився жіночий голос.
– Так, Дюймовочка, – відповів у рацію таксист, продовжуючи вписувати букви у порожні клітинки кросворду.
– Просять вас на шістнадцяту годину особисто під’їхати.
– В офісний центр? – запропонував версію таксист.
– Як ви здогадалися? – здивувалося Дюймовочка.
– Я про своїх постійних клієнтів, Дюймовочка, знаю все, – а собі подумав, – Тому вони і постійні.
– То ви їдете? – запитала диспетчер.
– Звичайно, Дюймовочка, – запевнив таксист і промовив до себе, читаючи з кросворду, – Шістнадцять по вертикалі. Остання цариця Єгипту, – та впевнено вписав дев’ять букв, – «КЛІОПАТРА».
Після чого відклав газету з ручкою та поїхав на виклик.
П'ятнадцять хвилин перед шістнадцятою годиною. № 4.
Зазвучала мелодія футбольного маршу, сповіщаючи про вхідний дзвінок. Дідо легким рухом видобув мобільний телефон із внутрішньої кишені піджака. На екрані світився напис: «БредА дзвонить». Дідо натиснув зелену кнопку і почав розмову:
– Слухаю.
– Іване Тимофійовичу, – в слухавці забринів доброзичливий низький чоловічий голос, – Запрошуємо Вас до нас у гості, на новосілля, так би мовити. Ми оце переїхали в новий офіс, заходьте, будемо раді.
– Коли? – уточнив дідо.
– Та сьогодні, заходьте вже.
– А раніше ти не міг сказати? Може в мене ще є важливі справи.
– Іване Тимофійовичу, я знаю, що Ви любите заздалегідь планувати, але з тим переїздом трохи «зашилися» і не встигли Вас раніше попередити. Приходьте, вся команда буде в зборі.
– Добре, – примирливо закінчив розмову дідо і почав прикидати, як йому найкраще дістатися до нового офісного центру, але натомість з’явилася думка: «Треба купити гостинець новоселам», і дідо