П'ятеро в ліфті, не рахуючи Музи. Стефан Піпа
Читать онлайн книгу.
шукати? Вам треба, то йдіть. А мені й так добре. Ну їх всіх в баню…
Вусань подивився на втомленого чоловіка. З усього його вигляду було зрозуміло, що найближчим часом він нікуди йти не збирається. Далі він перевів погляд на коротуна – той теж не вважав за потрібне йти негайно вже і, киваючи головою на діда, промовив до вусаня:
– Йди, йди. І дєда з собою забери. А то він тут загострює… накаляє обстановку…
Втомлений чоловік з течкою, не дивлячись на співбесідників, ліниво підтримав коротуна:
– Да-да…
Подивився вусань і на юного хлопця. Той сидів, обхопивши коліна руками, і про щось думав, і не те що йти, а й навіть розмовляти не збирався. Останнім вусань з надією подивився на діда:
– Ви залишаєтеся чи йдете?
Дідо швидко відповів, ніби щойно прийняв важливе рішення:
– Та певно, що йду, – і до коротуна, – Ми ще зустрінемося, але зараз – ад’ю!
І двоє швидким кроком вирушили в напрямку «куди очі дивляться» на пошуки виходу.
Через деякий час юний хлопець теж піднявся і мовчки пішов в протилежний від перших двох мандрівників бік.
Решта двоє сиділи ще хвилин зо п’ять. Потім втомлений чоловік з течкою рвучко здійнявся на ноги і злісно промовив:
– Задрала вже та музика. Не дадуть спокійно полежати.
Тілистий коротун теж встав і запропонував:
– Ну, то йдемо.
Втомлений чоловік з течкою прискіпливо та підозріло подивився на свого недавнього супротивника, вагаючись, що ж йому відповісти, а коротун додав:
– Ну, не дітей ж нам разом хрестити?
Після цих слів втомлений чоловік з течкою ствердно хитнув головою і вони обрали третій напрям та пішли вдвох на зустріч з майбутнім.
5
Останні дві постаті сховались вдалині, і перед Кліо залишилися зелені узвишшя і впадини, блакитне небо і легкі білі хмаринки та мелодія «Jingle Bells». І хоча люди зникли з Її поля зору, все ж могла собі легко уявити, що з ними відбувається. Свої фантазії на вільну тему Вона трансформувала у маленькі чорні літери, аби перші за посередництвом других стали доступними, принаймні для ознайомлення, іншим, тим, хто вже вміє читати.
А оскільки Вона Муза і має величезний досвід існування у Часо-Просторі, то її фантазії перетворилися у реальність людей, які щойно розбрелися в різні боки.
Чи може, навпаки, реальність людей завітала в Її свідомість у вигляді фантазій? А втім, власне над цим питанням Вона найменше замислювалася, можна сказати, на цю тему взагалі не думала, та й знала… прекрасно знала Себе…
№ 3 + № 4
– Ніяк не второпаю, а що ж сталося з мобільним? – дідові ніяк не давала спокою відсутність бодай одного каналу комунікації, в цьому випадку – мобільного зв’язку, із певними соціальними групами, і такий стан речей виводив його з рівноваги, бентежив, тому він вголос ділився своїми роздумами з приводу мовчання мобільного: – Буквально півгодини тому розмовляв по телефону. Все було добре, і тут на тобі.
– Облиште, – відповів на це вусань, – Пізніше розберетеся.