П'ятеро в ліфті, не рахуючи Музи. Стефан Піпа
Читать онлайн книгу.
пролетів.
– Де це у вас? – поцікавився Інга.
– В нашому селі, – мрійливо із задоволеною посмішкою на вустах одповів вусань.
– Панове, давайте не будемо відволікатися, – втрутився Іван Тимофійович, – У нас є спільна проблема: ми потрапили невідомо куди, і поки що нам ніхто нічого не роз’яснює, і ніхто не допомагає звідси вибратися. В кожного з вас, я розумію, є свої справи, – дідо задумався, – Гм, гм, там, – і він невиразно махнув рукою, вказуючи напрям. – Тому пропоную обговорити нашу спільну проблему, замість того, щоб гаяти час на ангелів та мєнтів.
– Дєд, ти вузько мислиш, – перебив його Інга, – може ми якраз інтуїтивно рухалися до вирішення, як ти кажеш, нашої спільної проблеми, а ти своїм раціональним умовиводом обламав весь процес.
– Іван Тимофійович все правильно каже, – промовив вусань, – Ми он, поки разом йшли, то грішним ділом подумали, що, може ліфт, обірвався, і ми всі в раю опинилися.
– Гнила версія, – заперечив Інга. – Або це не рай, або ми не померли. Тому що мені особисто, на відміну від вас, рай не світить, значить, якщо ми померли, і ви поряд зі мною, то ми не в раю…
– А чого ні? – раптом втрутився Грубий, – А вдруг наверху амністія? Нам грішки наші земні скостили і всіх в рай, – коротун задоволено посміхнувся.
– Добре, а яка у Вас версія? – звернувся до Інги дідо.
– О, ми як в клубі знатоків, – засміявся Грубий і, простягнувши руку до центру стола, покрутив уявну дзиґу та заіржав: – Іііго-го-го… – подивився на інших, – Тільки нас п’ятеро.
– Шестеро, – з’явилася офіціантка із маленьким блокнотом та ручкою в руках, – З вами ще Муза. Замовляйте.
– Дєвушка, – вальяжно звернувся Інга, – Півка, пжалуста.
– Пива нема, – відрізала офіціантка.
– А чого? – єхидно запитав Інга.
– Тут і так вставляє, без пива, – почув він у відповідь.
– А мене не вставляє, – Інга розвів руками і криво посміхнувся.
– Ваші проблеми, – відповіла на те Офіціантка. – Замовляйте!
Кліо вирішила не вдаватися в подробиці опису та переліку хто що собі замовив. Водночас Вона погоджувалася з думкою, що для уважного дослідника інформація такого роду може принести неабияку користь. Просто ж, відверто кажучи, їй не хотілося робити зайвих рухів пальцями по клавішах друкарської машинки. Тому Вона обмежилася лаконічним реченням: «Прийнявши замовлення, Офіціантка пішла геть».
Прийнявши замовлення, Офіціантка пішла геть.
– Так яка у Вас версія? – повернувся до початої розмови дідо.
– Раунд другий. Бам! – прокоментував Грубий і знову заіржав.
– Дурять нас, – відповів Інга, – Наставили декорацій. З жиру бісяться.
– До речі, – вставив слово Антон. – ота зелена трава і синє небо, словом, в мене картинка така в комп’ютері, заставка на робочий стіл. Вона входить в стандартний набір для кожного компа.
– Точно-точно, – підтримав Інга. – Я вже пригадую, що теж колись бачив таке.
– Значить,