П'ятеро в ліфті, не рахуючи Музи. Стефан Піпа
Читать онлайн книгу.
діда втомлений молодий чоловік з течкою, – Це над нами тут прикалуються.
– Сідайте, – запропонував Дід Мороз.
Поки всі займали крісла, втомлений молодий чоловік помітив за спиною Діда Мороза, серед поличок з різними скриньками, бобінний магнітофон. Стрічка на ньому не перемотувалася з бобіни на бобіну, а крутилася безкінечно по колу – очевидно, краї стрічки були між собою склеєні.
Молодий чоловік здогадався, звідки без зупинки лине «Jingle Bells», і промовив:
– Можна музичку вимкнути? А то вже наслухалися, ситі по зав’язку, – і він провів ребром долоні по своєму горлу.
Дід Мороз мовчки повернувся до магнітофона, вимкнув його. Мелодія «Jingle Bells» різко перервалася, на прощання прокотилася луною по узвишшях і зникла за небокраєм.
Дід Мороз звернувся до прибульців:
– Ну, і що привело вас в наші краї?
Запитання спантеличило людей. Молодий чоловік кинув течку на стійку і перепитав:
– Що привело? Дєла в нас… А ви тут цирк влаштовуєте. Чи це розіграш якийсь? І костюм геть попсули. Шо за манєри?
– Ну-ну, заспокойтеся. Всі незручності ми вам компенсуємо, – спокійно відповів Дід Мороз.
– В якій валюті? – швидко поцікавився коротун.
– А яка у вас є? – запитанням відповів Дід Мороз.
– Гр… – почав було коротун, та похопився і менш впевнено продовжив, – Всяка є, а Вам то що?
– Та нічого, – знизав плечима Дід Мороз.
– Добродію, Ви нам підкажіть, як вийти звідси, – несміливо знову приєднався до розмови дідо.
– Дуже просто, як зайшли, так і вийдіть, – відповів Дід Мороз і розсміявся.
– То що, нам вертатися назад? – уточнив вусань.
– Як хочете, – продовжував сміятися Дід Мороз. Потім він відкрив зошит, взяв олівця, вгамував напад сміху і звернувся до людей:
– Як вас записувати?
– А навіщо це? – з тривогою в голосі запитав коротун.
– Для історії, – коротко повідомив Дід Мороз.
– Іван Тимофійович, – поважно представився дідо.
– Солунський Петро, – продовжив за ним вусань.
Дід Мороз швидко записував.
– Інга, – вирішив пожартувати молодий чоловік.
Але Дід Мороз і вухом не повів та занотував запропоноване ім’я.
– Е-е-е, – схаменувся молодий чоловік. – Я пошутив.
– Пізно, вася, – захихотів коротун. – Будеш Інгою в анналах історії.
Молодий чоловік грізно зиркнув на коротуна, той, відтворивши в голові образ серйозного міліціонера в формі, швидко заспокоївся:
– Я тоже пошутив, – сказав коротун молодому чоловікові та гордо назвав своє ім’я: – Грубий – моя погрємуха.
Дім Мороз записав і глянув на останнього з п’ятірки. Юний хлопець, відчувши спрямовану на нього увагу, відірвався від своїх думок і сказав:
– Антон.
– Добре, – закінчив писати Дід Мороз, Йдіть поки пообідайте. Ви ж їсти хочете?! – запитально і водночас ствердно, з легким притиском сказав він.
Тут