Емоційна спритність. Як почати радіти змінам і отримувати задоволення від роботи та життя. Девід Сьюзен
Читать онлайн книгу.
праця, можна спекатися негативних відчуттів у раціональний спосіб, сказавши собі: «Принаймні в мене є робота». Якщо ви нещасливі у стосунках, можна зануритися в проект, який конче треба зробити. Якщо ви забуваєте про себе, виконуючи чужі справи, відкладіть свій сум і стрес, нагадавши собі, що ваш «час іще настане». Якщо ви очолюєте групу, члени якої нервуються через урізання бюджету або запропоновану реструктуризацію, можете навшпиньки обійти ці теми, аби не відкрити емоційний ящик Пандори.
Навіть за важливого застереження, що люди не завжди поводяться згідно з ґендерними нормами, як вказано в дослідженні, зазвичай мої клієнти не дивуються, коли я кажу їм, що чоловіки більші ботлери, ніж жінки[27].
У 90-х роках ХХ ст. я вперше почала вивчати психологію, і у нас був такий надомний промисел з випуску книжок про ґендерні відмінності в емоційному плані. Книжку «Чоловіки – з Марса, жінки – з Венери», котру написав консультант з проблем взаємовідносин Джон Грей, було продано в кількості 10 млн примірників. Ще один бестселер тієї доби – «Ти мене просто не розумієш»; у ньому лінгвіст Дебора Таннен розглядає відмінності щодо використання чоловіками й жінками мови для комунікації або, власне, відсутності комунікації.
Сьогодні ви можете переглянути пародію на ці стереотипи комунікації[28] в онлайновому комедійному кліпі «Це не про цвяхи». У цьому відео на екрані з’являється молода жінка, яка плачеться хлопцеві в жилетку. «Розумієш, усе через цей біль, – каже вона. – Я відчуваю його в голові. Він безжальний. І схоже, що він не припиниться ніколи».
Камера повертається ліворуч, і ми бачимо, що із чола в неї стирчить цвях.
Хлопець невимушено їй каже: «У тебе і справді в голові цвях».
«Я ж тобі не про цвях! – вигукує вона. – Не чіпай його. Ти завжди це робиш. Намагаєшся все виправити, коли я просто хочу, щоб ти вислухав мене».
Він зітхає й робить нову спробу: «Це справді жахливо. Мені прикро».
«Отож. Дякую», – каже вона. Дівчина притуляється до нього, щоб поцілувати, а цвях ще більше заглиблюється в голову.
«Овва!»
Це відео смішне, бо розкриває сутність культурної істини: чоловіки завжди зосереджені на розв’язанні якоїсь проблеми, а жінки – більш емоційні істоти. Блондин на відео демонструє класичну поведінку ботлера – виявити проблему, перейнятися нею, рухатися далі. Дія, дія, дія! А в дівчини ж і справді цвяшок у голові, і він поривається вказати на це й знайти рішення.
Проблема ботлерів у тому, що ігнорування тривожних емоцій не дає ради тому, що їх зумовлює. (Авжеж, цвях спричиняє біль, але передусім цікаво, як той цвях увігнався в голову?) Глибинні проблеми залишаються.
Багато разів я зустрічалася з ботлерами, у яких роками залишалася та сама нещасна робота, стосунки й обставини. Вони настільки зосереджувалися на рухові вперед і на тому, щоб не пасти задніх, що роками позбавлялися реальних емоцій, що внеможливлює будь-які реальні зміни й зростання.
Поведінка ботлера має
John, O. P., & Eng, J. (2013). Three approaches to individual differences in measuring affect regulation: Conceptualizations, measures, and findings. In J. Gross (Ed.), Handbook of emotion regulation (pp. 321–344). New York: Guilford Press. Also see Gross, J., & John, O. P. (2003). Individual difference in two emotion regulation processes: Implications for affect, relationships, and well-being. Journal of Personality and Social Psychology, 23(2), 348–362. При цьому слід зробити два невеликих застереження: 1 – хоча дослідження ґендерних відмінностей засвідчує, що чоловіки щодо своїх емоцій більші ботлери, ніж жінки, із цього не випливає, буцімто «всі чоловіки – ботлери» або «жінки не бувають ботлерами». Це саме стосується жінок і схильності до роздумів. 2 – деякі люди то ботлери, то поринають у роздуми. Вони, приміром, можуть поміркувати, занепокоїтись тим, скільки часу вони витрачають на проблему, і спробувати приховати свої відчуття.