Емоційна спритність. Як почати радіти змінам і отримувати задоволення від роботи та життя. Девід Сьюзен
Читать онлайн книгу.
Типу 2 з’являються тоді, коли ви подумки заходите до дзеркальної зали й зависаєте в марних думках про думки. «Мене непокоїть, що я так багато нервуюся», «У мене стрес через мій стрес». До стурбованих емоцій ми додаємо провину за те, що ми їх маємо. «Я не тільки непокоюсь за Х або сумую через Y, але я також не маю права бути в такому стані». Ми гніваємося на наш гнів, турбуємось про наші турботи, нещасливі через наше нещастя.
Це схоже на хиткий пісок[38]. Що впертіше ви змагаєтеся зі своїми емоціями, то глибше ви загрузаєте.
Чого б ми не хотіли досягти як ботлери чи брудери[39], ці стратегії не сприяють нашому здоров’ю чи щастю. Це схоже на вживання аспірину проти головного болю: ліки усувають біль на кілька годин, але якщо причина – брак сну, вузол на шиї, жахливий холод, біль повернеться сповна, щойно вичерпається дія знеболювального.
Стратегії ботлерів і брудерів – це короткотерміновий емоційний аспірин, за який ми хапаємось із найкращих намірів. Але якщо ми не приділимо уваги причині, то нам не вдасться раз і назавжди покласти край стражданням.
Якби я тримала на руках перед собою стос книжок, то кілька хвилин усе було б гаразд. Але через дві, три, десять хвилин руки почали б труситись. Так буває і з ботлерами. Тримання чогось на витягнутих руках виснажує. Ще й настільки виснажує, що інколи тягар падає додолу.
Але, коли я тримаю книжки ближче до себе[40], притискаю їх щільно, м’язи руки також починають тремтіти. У цьому положенні руки напружені, зігнуті й не можуть поворухнутися. Отакою є ситуація для брудера.
В обох випадках ми втрачаємо здатність повною мірою взаємодіяти з довкіллям: притуляти до себе дітей, побути з колегою, створити щось нове, просто насолоджуватися пахом нового покосу. Замість відкритості й ентузіазму[41] з’являються правила, обмежувальні історії з минулого, обурливі судження, і знижується наша здатність розв’язувати проблеми й ухвалювати рішення. Положення скутості не дає нам можливості бути спритними, коли ми маємо справу із життєвими стресами.
Принагідне використання методів брудера чи ботлера або почергове звертання до них від часу до часу не смертельне (зрештою, ця книжка – про спритність). Справді, іноді ці стратегії можуть бути оптимальними. Наприклад, якщо коханий нецеремонно кидає вас напередодні іспиту, щоби вступити до колегії адвокатів, варто такою прикрістю не перейматись і зосередитися на поточній меті. (До речі, якщо таке насправді сталось, я щиро вам співчуваю.)
А от коли ці стратегії використовують за умовчанням, що найчастіше трапляється, вони стають контрпродуктивними, даючи можливість гачку краще вас утримувати.
Ми рано навчаємося бути брудерами або ботлерами, і, якщо у вас є діти, варто зупинитися на мить і обміркувати зміст своїх розмов з ними.
Ненаписана книжка про стандарти емоційної поведінки[42] (і як реагувати на неї) містить те, що психологи називають правилами вияву. «Дорослі
Цією метафорою я зобов’язана Стівену Гейсу. Див.: Hayes, S., & Smith, S. (2005). Get out of your mind and into your life: The new acceptance and commitment therapy. Oakland, CA: New Harbinger Publications.
Aldao, A., & Nolen-Hoeksema, S. (2012). When are adaptive strategies most predictive of psychopathology? Journal of Abnormal Psychology, 121 (1), 276–281. Also see Mauss, I., Evers, C., Wilhelm, F., & Gross, J. (2006). How to bite your tongue without blowing your top: Implicit evaluation of emotion regulation predicts affective responding to anger provocation. Personality and Social Psychology Bulletin, 32 (5), 589–602.
Цю метафору я адаптувала з вид.: Zettle, R. (2007). ACT for depression: A clinicians guide to using acceptance and commitment therapy in treating depression. Oakland, CA: New Harbinger Publications.
Nolen-Hoeksema, S., Wisco, B., & Lyubomirsky, S. (2008). Rethinking rumination. Perspectives on Psychological Science, 3(5), 400–424.
Більше про створення правил емоційного вияву див.: Zeman, J., & Garber, J. (1996). Display rules for anger, sadness, and pain: It depends on who is watching. Child Development, 67 (3), 957–973. Про більш загальне обговорення правил вияву див. працю Пола Екмена.