Історія Лізі. Стівен Кінг
Читать онлайн книгу.
ситуації гроші їм не допоможуть. Цю проблему тепер доведеться залагоджувати тільки їм двом. Двом сестрам. – Лізі, ти мене чула? Чи ти ще там?
– Я тут, – сказала Лізі. – Я лише втратила тебе на кілька секунд, ти вибач. Можливо, справа в телефоні – ним дуже давно ніхто не користувався. Він унизу, в сараї. Там, де я збиралася обладнати собі кабінет, коли Скот був ще живий.
– Так-так. Звичайно. – Дарла здавалася цілковито містифікованою. «Вона не має найменшого паскудного уявлення, про що я їй кажу», – подумала Лізі. – Тепер ти мене чуєш?
– Чую так, ніби ти дзвониш у дзвін і десь зовсім поруч.
Говорячи, Лізі дивилася на срібну лопату. Думаючи про Ґерда Аллена Коула. Думаючи: «Я покінчила з цим передзвоном для лілей».
Дарла глибоко втягла у груди повітря. Лізі почула цей вдих, їй здалося, ніби вітер просвистів уздовж телефонної лінії.
– Вона не зізналася, але думаю, вона… як тобі сказати… думаю, цього разу вона пила свою власну кров, Лізі, її губи й підборіддя були в крові, коли я сюди прийшла, але порізів у роті не було. Вона мала такий вигляд, який ми мали тоді, коли наша добра матінка давала нам погратися одним зі своїх тюбиків губної помади.
Але в уяві Лізі сяйнули не ті давні дні їхніх перевдягань та фарбувань, коли вони також полюбляли дибуляти в черевиках із високими підборами своєї любої матінки, а гарячий полудень у Нешвілі, тремтяче тіло Скота на гудроні паркувального майданчика, його губи зафарбовані яскравою, як цукерка, кров’ю. Ніхто не любить дивитися на клоуна посеред білого дня.
Послухай, моя маленька Лізі. Я покажу тобі, який він подає голос, коли розглядається навкруги.
Але в кутку блищала срібна лопата… чи вона має зубчики? Їй здавалося, що так. А чи засумнівалася вона коли-небудь, що встигне… чи коли-небудь прокидалася в темряві, переконана в тому, що запізнилася на секунду й навіки втратила наступні роки свого шлюбного життя?…
– Лізі, ти приїдеш? Коли вона повертається до тями, то запитує про тебе.
Дзвони тривоги знову забамкали в голові Лізі.
– Що ти маєш на увазі, коли кажеш, вона повертається до тями? Ти ж наче сказала, з нею все гаразд?
– Авжеж, гаразд… Я думаю, з нею все гаразд. – Пауза. – Вона запитала про тебе й попросила чаю. Я приготувала їй чай, і вона випила трохи. Правильно я зробила, як ти гадаєш?
– Атож, – сказала Лізі. – Дарлі, ти знаєш, з чого це спричинилося?
– Звичайно. Про це говорить усе місто, хоч сама я нічого не знала, поки місіс Джонс не сказала мені по телефону.
– І в чому ж річ? – запитала Лізі, вже здогадуючись, якою буде відповідь.
– Чарлі Коріво знову повернувся до міста, – повідомила Дарла. І, стишивши голос, додала: – Старий і добрий Зелений Біб. Улюблений народний банкір. Він привіз із собою дівчину. Красунька із французької поштівки, родом із Сент-Джон Велі.
Вона вимовила назву цього міста з притаманним для штату Мейн акцентом, і вона прозвучала