Оголошено вбивство. Аґата Крісті
Читать онлайн книгу.
підмітав у ньому листя та саджав капусту.
– Його можна оновити, – сказала Філіпа. – Але на це знадобиться час.
Міці знову відчинила двері й сказала:
– А ось і дві леді з «Боулдерс».
– Доброго вечора, – прощебетала міс Гінчкліф, сягнистими кроками наблизившись до міс Блеклок і стиснувши їй руку своїм могутнім потиском. – Я сказала сьогодні Мерґатройд: «А чом би нам не зазирнути до «Літл-Педокса»? Я хотіла запитати, як несуться ваші качки.
– Вечори збігають тепер так швидко, – сказала міс Мерґатройд, весело звертаючись до Патріка. – Які прегарні хризантеми!
– Схожі на обсмиканий віник! – промовила Джулія.
– Чому ти не хочеш підтримувати розмову? – докірливо прошепотів їй Патрік.
– Ви вже задіяли своє центральне опалення, – сказала міс Гінчкліф і звинуватливим тоном докинула: – Занадто рано.
– У домі стає так вогко о цій порі року, – не погодилася з нею міс Блеклок.
Патрік просигналив порухом брів: «Херес розливати?», і міс Блеклок у той самий спосіб відповіла: «Ще ні».
Вона запитала, звертаючись до полковника Істербрука:
– Ви одержували цього року цибулини тюльпанів із Голландії?
Двері знову відчинилися і з винуватим виглядом увійшла місіс Светенгем у супроводі Едмунда, що здавався похмурим і роздратованим.
– А ось і ми! – весело вигукнула місіс Светенгем, розглянувшись навколо з невдаваною цікавістю. Потім, раптово зніяковівши, провадила: – Я вирішила зайти й запитати вас, чи вам, бува, не потрібне кошеня, міс Блеклок. А то наша кішка…
– Незабаром народить потомство від рудого кота, – підхопив Едмунд. – Результат, я думаю, буде жахливим. І не кажіть, що вас не остерігали!
– Моя кішка дуже спритно ловить мишей, – поквапно відказала місіс Светенгем. І додала: – Які прегарні хризантеми!
– А ви вже задіяли своє центральне опалення чи ні? – запитав Едмунд із претензією на оригінальність.
– Невже люди нічим не відрізняються від зіпсованих грамофонних платівок? – прошепотіла Джулія.
– Я не люблю ані слухати, ані читати новини, – категорично заявив полковник Істербрук, звертаючись до Патріка. – Але якщо ви запитаєте мене, чи війна неминуча, я вам відповім: абсолютно неминуча.
– Я теж ніколи не цікавлюся новинами, – сказав Патрік.
Двері знову відчинилися, і до вітальні увійшла місіс Гармон.
Свій пошарпаний фетровий капелюшок вона зсунула на потилицю в марному намаганні здаватися модною, а замість звичного пуловера на ній була якась недоречна блузка з рюшем.
– Моє вам вітання, міс Блеклок! – вигукнула вона. Її повне обличчя сяяло щирою радістю, коли вона запитала: – Я не спізнилася? Коли починається вбивство?
ІІІ
Усі дружно охнули. Джулія схвально захихотіла, Патрік поморщився, а міс Блеклок подивилася на свою останню гостю з доброзичливою усмішкою.
– Джуліан ніяк не міг заспокоїтися, що не може прийти сюди, – сказала місіс Гармон. –