Оголошено вбивство. Аґата Крісті
Читать онлайн книгу.
я їх закрию, – запропонувала Філіпа.
– Ні, ні, моя люба. Твій робочий день уже закінчився.
– Я це зроблю, тітко Леті, – зголосився Патрік.
– Ні, ні, не треба, – енергійно заперечила міс Блеклок. – Минулого разу ти не зачинив двері на защіпку.
– Я, я їх зачиню, люба Леті! – вигукнула міс Баннер. – Я залюбки зачиню їх. Лише запхаю ноги в калоші – але куди, до дідька, подівся мій джемпер?
Проте міс Блеклок, усміхаючись, уже покинула кімнату.
– Даремно ви набивалися, Банні, – сказав Патрік. – Тітка Леті надто практична й діловита й нічого нікому не дозволить зробити за себе. Вона воліє все робити сама.
– Вона любить працювати, – сказала Джулія.
– Але я щось не помітив, щоб ти поривалася їй допомогти, – сказав її брат.
Джулія ліниво усміхнулася.
– Ти сам щойно сказав, що тітка Леті воліє все робити сама, – нагадала йому вона. – А крім того, – і вона простягла перед собою свою струнку ногу в панчосі, – я вдягла сьогодні свої найкращі панчохи.
– Смерть у шовкових панчохах! – проголосив Патрік.
– Вони нейлонові, а не шовкові, йолопе.
– Я б не сказав, що ця назва звучить гарніше.
– Чи хтось мені пояснить, – вигукнула Філіпа плаксивим голосом, – чому тут стільки балаканини про смерть?
Усі заговорили разом, щоб їй це пояснити, але ніхто не міг знайти й показати їй «Газету», бо Міці віднесла її на кухню.
Міс Блеклок повернулася через кілька хвилин.
– Справу зроблено, – весело сказала вона й подивилася на годинник. – Двадцять шоста хвилина. Зараз почнуть приходити люди – або я зовсім не розумію своїх сусідів.
– А я зовсім не бачу, чому хтось повинен прийти, – сказала Філіпа зі спантеличеним виглядом.
– Справді, моя люба?… Мабуть, ти й справді не бачиш. Але більшість людей набагато допитливіші, ніж ти.
– Філіпа з такою байдужістю ставиться до життя, ніби воно зовсім її не цікавить, – сказала Джулія з досить зловтішною іронією в голосі.
Філіпа нічого не відповіла.
Міс Блеклок оглянула вітальню. Міці поставила пляшку з хересом і три тарелі з оливками, сирними паличками та дрібним печивом на стіл, що стояв посеред кімнати.
– Я б тебе попросила перенести цю тацю – або навіть переставити стіл, якщо ти нічого не маєш проти – у віконну нішу іншої кімнати, мій любий Патріку. Зрештою, я не влаштовую сьогодні вечірку! Я нікого не запрошувала. І мені не хотілося б показувати з усією очевидністю, що я чекаю сьогодні гостей.
– Ви хочете, тітко Леті, замаскувати свою гостру проникливість?
– Ти правильно мене зрозумів, любий хлопче. Дякую тобі.
– А зараз ми можемо розіграти спокійну домашню вечірку й прикинутися дуже здивованими, коли хтось з’явиться.
Міс Блеклок узяла пляшку з хересом. Вона подивилася на неї із сумнівом у погляді.
Патрік спробував заспокоїти її.
– Там ще хересу не менш як півпляшки. Цього має вистачити.
– О,