Убивство Роджера Екройда. Аґата Крісті
Читать онлайн книгу.
підійшов і став над трупом.
– Його чіпали? – різко запитав він.
– Лише щоб переконатися, що ознак життя немає, – проста процедура. Тіла я взагалі не торкався.
– Ага! І все вказує на те, що вбивця втік… принаймні поки-що. А тепер розповідайте все детально. Хто знайшов труп?
Я ретельно виклав усі обставини.
– Повідомлення телефоном, кажете? Від мажордома?
– Повідомлення, якого я не робив, – палко запевнив Паркер. – Я не наближався до телефону весь вечір. Інші підтвердять це.
– Дуже дивно. Докторе, голос був схожий на Паркерів?
– Гм… не стверджуватиму, що я зауважив. Просто я сприйняв це за належне.
– Природно. Гаразд, то ви дісталися сюди, зламали двері та знайшли бідолашного містера Екройда в такому стані. Докторе, як довго, гадаєте, він мертвий?
– Принаймні півгодини… можливо, більше, – відповів я.
– Двері було замкнено зсередини, кажете? А вікно?
– Я особисто зачинив його та замкнув на шпінгалет раніше ввечері на прохання містера Екройда.
Інспектор підійшов до вікна та відслонив штори.
– Що ж, зараз його відчинено, – зазначив він.
І справді, вікно було відчинено, а нижню раму піднято до упору.
Інспектор витягнув кишеньковий ліхтарик і підсвітив підвіконня знадвору.
– Без сумніву, він пішов цим шляхом, – констатував, – і ввійшов теж. Бачите оце?
У світлі потужного ліхтарика проступало кілька чітких слідів. Схоже, то було взуття з гумовими шипами на підошвах. Особливо чіткий слід вів досередини, інший, який трохи перекривав його, – назовні.
– Ясно як божий день, – підсумував інспектор. – Зникло щось цінне?
Джеффрі Реймонд похитав головою.
– Нічого такого, щоб ми вже виявили. Містер Екройд ніколи не тримав нічого цінного в цій кімнаті.
– Угу, – прогув інспектор. – Злочинець виявляє відчинене вікно. Влазить досередини, бачить містера Екройда, що там сидить чи, може, задрімав. Злочинець завдає удару ззаду, потім у нього здають нерви, і він утікає. Покинувши досить чіткі сліди. Ми впіймаємо його без жодних труднощів. Підозрілі незнайомці тут ніде не вешталися?
– Ой! – раптом скрикнув я.
– Що, докторе?
– Цього вечора я зустрів чоловіка на виході з воріт. Він запитав мене про дорогу до «Парку папороті».
– О котрій годині це було?
– О дев’ятій рівно. Я чув, як годинник вибив годину, коли проходив через ворота.
– Можете його описати?
Я описав усе, що зміг.
Інспектор повернувся до мажордома:
– Хтось, хто підпадає під такий опис, наближався до парадного входу?
– Ні, сер. Цього вечора взагалі ніхто не приходив.
– А через задній вхід?
– Не думаю, сер, але перевірю.
Він підступив до дверей, але інспектор зупинив його порухом великої руки.
– Дякую, не треба. Я сам перевірю. Та спершу більш-менш точно визначимось із годинами. Хто востаннє бачив містера Екройда живим?
– Може,