Точка обману. Дэн Браун
Читать онлайн книгу.
пішло, то я навіть не певен, що ти, моя люба, особисто знайома з президентом, чи не так?
Рейчел витріщилася на батька, мало не пропікаючи його гнівним поглядом.
Цієї миті запищав пейджер, і Рейчел уп’ялася поглядом у повідомлення, що висвітилося на екрані.
Швидко розшифрувавши стенографічний запис, вона спохмурніла. Повідомлення було несподіваним і, найпевніше, нічого доброго не означало. Однак воно стало приводом піти.
– Панове, – звернулася Рейчел до чоловіків. – Мені страшенно не хочеться, але я змушена йти. Спізнююся на роботу.
– Міс Секстон, – швидко зорієнтувався репортер, – перед тим як піти, чи не могли б ви прокоментувати чутки про те, що сьогоднішній сніданок був організований для того, щоб обговорити можливість залишити вашу теперішню посаду і працювати на виборчу кампанію вашого батька?
У Рейчел виникло таке відчуття, наче хтось вихлюпнув їй в обличчя гарячу каву. Це запитання заскочило її зненацька. Рейчел поглянула на батька і з його усміху здогадалася, що воно було заздалегідь підготовлене. Їй страшенно захотілося перегнутися через стіл і штрикнути сенатора виделкою.
Репортер тицьнув їй під носа диктофон.
– То що ви на це скажете, міс Секстон?
Рейчел гнівно витріщилася на репортера.
– Ральфе – чи як вас там звуть, – затямте ось що: я не збираюся кидати свою роботу, аби працювати у виборчій кампанії сенатора Секстона, а якщо ви надрукуєте щось не так, як я вам щойно сказала, то вам доведеться виколупувати оцей диктофон кочергою з вашої дупи.
Журналіст отетеріло витріщився на Рейчел. Потім, ховаючи єхидний усміх, вимкнув диктофон і оголосив:
– Дякую вам обом. – І хутко зник.
Рейчел одразу ж пошкодувала, що зірвалася. Вона успадкувала вибухову вдачу свого батька і ненавиділа його за це. Спокійно, Рейчел, угамуйся.
Батько дивився на неї з гнівом та осудом.
– Час би вже навчитися стримувати себе.
Рейчел стала збирати свої речі.
– Зустріч закінчено.
Сенатор і не збирався прохати її залишитися. Витягнувши мобільний для нової розмови, він кинув:
– Бувай, дорогенька. Якщо хочеш, можеш заскочити днями до мене в офіс – хоч привітатися. І виходь заміж, заради Бога. Тобі вже тридцять три.
– Тридцять чотири, – відрізала Рейчел. – Твоя ж секретарка надсилала мені картку на день народження!
Сенатор сумно посміхнувся.
– Тридцять чотири. Майже стара діва. Знаєш, коли мені було тридцять чотири, я вже…
– …встиг одружитися і заскочити в ліжко до сусідки? – Ця фраза прозвучала гучніше, аніж хотіла Рейчел, і її відлуння зависло в несподівано запалій тиші, чутне для всіх присутніх. Відвідувачі за сусідніми столиками підвели голови.
Очі сенатора Секстона спалахнули гнівом і вмить перетворилися на два крижані кристали, що вп’ялися в Рейчел.
– Не заривайтесь, дівчино.
Рейчел рушила до виходу. «Це ви не заривайтеся, сенаторе», – подумки відповіла вона.