Мало минути десятиліття, щоб медична наука набралася духу й наважилася застосувати всі свої знаряддя для вивчення людського сексу. Йшов 1932 рік. Дослідники Ернст Боас і Ернст Голдшмідт зметикували, що ліпше не публікувати результати своїх досліджень у журналі. Їхні відкриття тихенько з’явилися на 97-й сторінці виданої ними книжки «Серцебиття». Якщо ви прагнете знати, що пришвидшує чи сповільнює серцебиття людини й на скільки саме пришвидшує чи сповільнює – ця книжка для вас. Наприклад, чи знаєте ви, що дефекація може ненадовго зменшити частоту серцебиття на вісім ударів за хвилину? Або, що коли гетеросексуальний чоловік танцює з іншим чоловіком (і тут я собі уявляю, як два Ернсти шпарять запальний фокстрот), то його серце б’ється на двадцять ударів за хвилину менше, ніж під час танцю з жінкою? Автори не включили в книжку дані про те, як впливає читання їхньої книжки на серцебиття, але за моїми спостереженнями, це десь посередині між «сидінням» і «сном».

      Саме пацієнтка № 69 згодилася на експеримент з пацієнтом № 2, у той час як науковці спостерігали за його серцебиттям, і та ж № 69 займалася сексом зі своїм чоловіком № 72, бувши під’єднаною до вимірювальних приладів. Боас і Голдшмідт використовували кардіотахометр, що, судячи з малюнку, був зібраний з деталей машини часу містера Пібоді[9] та контрольної панелі бомбардувальника В-10. На піддослідних начепили електроди, прикріпивши їх чорними гумовими стрічками навколо грудей. Боас і Голдшмідт додали також світлину оголених жіночих грудей, оперезаних чимось схожим на чорну гумову збрую, що додало трохи недозволеного еротизму до їхнього, з кожного іншого погляду, цілком пристойного дослідження. Я підозрюю, що це зображення пацієнтки № 69. У розділі «Подяки» Голдшмідт згадав свою дружину Дору, відзначивши її допомогу в проведенні «експериментів, що тривали добру частину дня й ночі», тож я навіть піду далі й насмілюся припустити, що № 69 – це Дора,