Злюб. Як парувалися наука і секс. Мері Роуч
Читать онлайн книгу.
увагу Кінзі – і всієї наукової спільноти – до складної й важливої ролі центральної нервової системи в сексі й відтворенні. Кінзі зауважив, що заїки на порозі сексуального збудження можуть тимчасово позбуватися своєї недуги. Подібно, на певний час зникають фантомні болі в ампутованих кінцівках. Можуть вгамовуватися навіть м’язові спазми, характерні для церебрального паралічу. Таке враження, ніби фізичні вади зникають[15]. Організм іде до єдиної мети, призначеної йому природою – зачаття й передання генів, а все, що цьому заважає, відштовхується на задній план. Чутливі подразники стають непомітні: слух не вловлює шуми, зникає периферійний зір – цим користуються повії, що працюють у парі зі злочинцями. Коли клієнт збуджений, злодюжка з’являється з темряви та спокійнісінько нишпорить по його кишенях так, ніби той непритомний.
Найдраматичніший приклад цієї зміни біологічних пріоритетів – спричинена сексуальним збудженням байдужість до болю й фізичного дискомфорту. Хай яка недуга вам дошкуляє, у процесі хорошого сексу вона кудись зникає. Застуда й біль м’язів, заявляв Кінзі, на якийсь час попускають вас, а екстремальна температура стає невідчутною. Це прийшлося до речі для тих пар, які займалися сексом у мансарді Кінзі, де залежно від пори року було або дуже жарко, або дуже холодно. І доречно зникає блювотний рефлекс навіть «у тих, хто схильний до нього, коли предмет глибоко вводять у ротову порожнину». (Ха! Предмет!)
Для дослідження меж цього феномена Кінзі спостерігав і зафільмував садомазохістський секс. Це має сенс та водночас викликає в читача певну нудоту. «Дані експериментів» Кінзі показали, що збудження може зробити людину «менш чутливою до тактильної стимуляції й навіть до різких ударів і значних ушкоджень». Якщо є порізи, пише він, вони кровоточать менше. У його описі екстремальних температур епізодично згадуються сигаретні опіки. Кінзі іноді соромиться вказувати джерело цих ушкоджень, проте частіше він досить прямолінійний: «При флагеляції чи інших видах садомазохістської поведінки реципієнт може зазнавати покарання, не усвідомлюючи, що до нього застосовують далеко не м’яку тактильну стимуляцію». Звичайно, це велике полегшення для тих, хто читав примітку про зубну щітку.
У 1945 році Вільям Мастерз узявся за власні дослідження фізіології сексу. Кінзі тоді зазнавав утисків з боку консерваторів. Фундація Рокфеллера, частково через те, що фінансувала роботу Кінзі, стала об’єктом розслідування Конгресу. (Як наслідок, фундація скасувала фінансування проекту. Два роки по тому Кінзі помер.)
Зважаючи на політичний клімат, з боку Мастерза – на той час гінеколога в університеті імені Вашингтона в Сент-Луїсі – було надзвичайно сміливо взятися за такий проект. Це мало бути велике (близько 700 учасників) легальне дослідження сексуального збудження й оргазму в людини. Одержати дозвіл і фінансування на проведення такої авантури в 1954 році було, напевне що, так само легко як і в… 2007 році. Зрозуміло, що Мастерзу довелося
Цілком здорові люди, що їх теж вивчав Кінзі, під впливом сексуального збудження набувають додаткової фізичної досконалості: «згинання тіла навпіл, необхідне під час аутофеляції… в міру наближення оргазму стає можливим для багатьох чоловіків». Або, згідно зі статтею в журналі «Hustler» за 2001 рік, аутофеляція уможливлюється при опануванні асани «плуг» (з позиції лежачи на спині, ноги піднімають і закидають за голову). Більше підказок можна почерпнути, подивившись «Blown Alone» чи інші відео за участі надзвичайно гнучкого гея-порнозірки Ала Айнганга. У «Вікіпедії» пишуть, що богу Гору веліли вдаватися до аутофеляції «кожну ніч, бо поглинання власного сімені утримує зорі на місці». Лише богам вистачає таких виправдань, щоб так легко відбутися.