Зверобій. Джеймс Фенимор Купер
Читать онлайн книгу.
їй уже нічого не загрожувало. Упоравшись із першим спалахом гніву й розчарування, індіанці припинили стріляти – зрозуміли, що марно витрачають набої. Том Гаттер витяг головний якір і разом із Непосидою взявся за весла. Дівчата насмілилися вийти з каюти, а Звіробій влаштувався на кормі, сторожко оглядаючи нерухому гладінь озера.
Швидко наближалася ніч, проте ковчег – принаймні так здавалося – вже уникнув безпосередньої небезпеки. Він і далі неквапно дрейфував відкритою спокійною затокою, а вечірній бриз ніс його до відмілини, де чорнів силует надійної фортеці Тома Гаттера.
Розділ 5
Озеро, відбиваючи яскраві мерехтливі зірки, як і раніше, залишалося спокійним, лише розмірені сплески весел та неголосний спів Гетті видавали рух баржі тихою водою.
Звіробій недовго сидів наодинці – незабаром до нього підійшла Джудіт і жваво вигукнула:
– Кумедно було би поглянути, як линяє бойове розфарбування того ірокеза, якого мені вдалося зіштовхнути за борт.
– А я злякався, адже вам загрожувала справжня небезпека, – серйозно мовив мисливець, вдивляючись у ніжне дівоче обличчя. – Ви були безрозсудно необережні, Джудіт!
– А ви? Ви самі кинулися з каюти, Звіробою…
– Коли жінка в небезпеці, чоловік мусить прийти їй на допомогу. Тут усе просто.
У відповідь Джудіт обдарувала мисливця доброзичливим поглядом, і він відчув: від цієї миті між ними виникла взаємна довіра.
– Слова у вас не розходяться з ділом, Звіробою. Сподіваюся, ми станемо добрими друзями. Ви зовсім не схожі на нашого спільного знайомця Непосиду: він жваво вміє підтримати розмову, але рідко підкріплює свої балачки дією.
– Він ваш друг, Джудіт, – заперечив Звіробій. – Не варто так думати про нього. Гаррі – людина щира і завжди каже те, що відчуває насправді.
– Проте він не церемониться, коли заходиться про нас із сестрою, – з легкою зневагою мовила дівчина. – Будьмо чесні – адже і вам він наплів чимало всячини про нас?
– Ви помиляєтеся, – зніяковів Звіробій. – Непосида – не зла, чесна людина… і щодо Гетті – він не сказав жодного поганого слова…
– Ще б пак! – Погляд Джудіт спалахнув і тут-таки похмуро згас. – Я єдина, кого він постійно шпигає. А бідолаха Гетті обожнює цього шершня… – пробурмотіла вона з гіркотою і поглянула просто в очі співрозмовникові. – Мою сестру не зачіпає нічиє лихослів’я, Звіробою. Немає на світі чистішого створіння, ніж Гетті Гаттер…
– Так воно і є, Джудіт, сподіваюся, те ж саме можна сказати і про вас! Гаррі Марч, може, і чув краєм вуха якісь плітки, проте… проте він простий мешканець прикордоння, і я думаю, в ньому говорили його ревнощі, адже він усім серцем кохає вас!
Украй збентежений своєю несподіваною відвертістю в розмові з молодою дівчиною, мисливець не помітив, як зашарілося її личко, але на ньому зразу з’явився вираз невимовної туги. Джудіт поривчасто схопила його руку і квапливо