Тріснуло дзеркало. Агата Кристи
Читать онлайн книгу.
не стомлюються!
– Я цього не розумію, – сказала місіс Бентрі. – Після того як ти закохалася в чоловіка й одружилася з ним, звикла до нього й зручно влаштувала своє життя – усе покинути й усе починати знову. Божевілля та й годі.
– Мені важко про це судити, – сказала міс Марпл, кахикнувши скромним кашлем старої панни, – адже я ніколи не була одружена. Хоч, думаю, їх можна пожаліти.
– Либонь, вони не можуть по-іншому, – неуважно кинула місіс Бентрі. – З таким життям, яким вони живуть. Воно в них надто публічне. Я зустрічалася з нею, – додала вона. – Тобто я зустрічалася з Мариною Ґреґ, коли була в Каліфорнії.
– І як вона тобі здалася? – з цікавістю запитала міс Марпл.
– Чарівна, – сказала місіс Бентрі. – Така природна й незіпсована. – Вона додала замислено: – Це схоже на емблему.
– На що?
– Бути незіпсованою й природною. Ти вчишся здаватися такою, а потім ніби за інерцією є такою весь час. Ти тільки подумай, як це збіса незручно – ніколи на дозволяти собі відмахнутися від когось і сказати: «О, ради Бога, перестань мені набридати!» Мені здається, свої оргії та пиятики вони влаштовують лише з почуття самозахисту.
– Вона мала п’ятьох чоловіків, чи не так? – запитала міс Марпл.
– Щонайменше. Був у неї перший, якого можна й не брати до уваги, потім другий, чужоземець, чи то принц, чи то граф, а потім той, що теж був кінозіркою, здається, його звали Роберт Траскот, чи не так? Їхні стосунки були зображені як великий роман. Але він тривав лише чотири роки. А потім з’явився Айзидор Райт, драматург. Ці взаємини були серйозними і спокійними, і вона народила дитину – мабуть, вона завжди мріяла мати дитину – навіть напівусиновила кількох безпритульників, у всякому разі, той шлюб був чимось справжнім. Збудований міцно, на підвалинах Материнства з великої літери. Але потім з’ясувалося, що дитина – дебіл чи псих, щось таке. І тоді з нею стався нервовий напад, вона стала приймати наркотики й занедбала свої ролі.
– Схоже, ти знаєш багато про неї, – сказала міс Марпл.
– Це природно, – сказала місіс Бентрі. – Коли вона купила Ґосінґтон, я зацікавилася нею. З теперішнім своїм чоловіком вона одружилася близько двох років тому, і кажуть, що тепер вона знову цілком нормальна. Він чи то продюсер, чи то режисер – я їх завжди плутаю. Закохався в неї, ще коли вони були молоді, але в ті дні він мало чого досяг. Проте тепер, якщо не помиляюся, він став знаменитий. Як же пак його звати, знаю, що Джейсон, а як далі, точно не пригадую – здається, Джейсон Гад, е ні, Джейсон Рад, ось як. Вони купили Ґосінґтон, бо в ньому зручно буде розташувати кіностудію… Як же вона називається? «Елстрі»? – спробувала вгадати вона.
Міс Марпл похитала головою.
– Не думаю, – сказала вона. – «Елстрі» – в Північному Лондоні.
– Це якась зовсім нова кіностудія. «Гелінґфорт» – ось її назва. Звучить по-фінському, принаймні, так мені завжди здавалося. Це десь за шість миль від Маркет-Бейзинґа. Вона хоче поставити фільм про Єлизавету Австрійську, якщо я не помиляюся.
– Як