Тріснуло дзеркало. Агата Кристи
Читать онлайн книгу.
догоджати їм».) А як нам сподобається чашечка овалтіну? Або горлікс для різноманіття?
Міс Марпл подякувала і сказала, що вона вип’є склянку сухого хересу. Міс Найт подивилася на неї несхвальним поглядом.
– Я не певна, що лікар схвально поставиться до такого вашого бажання, – сказала вона, повернувшись із повною склянкою.
– А ми неодмінно запитаємо його завтра, – сказала міс Марпл.
Наступного ранку міс Найт зустріла доктора Гейдока в холі й щось збуджено зашепотіла йому на вухо.
Літній доктор увійшов до кімнати, потираючи руки, бо ранок був холодний.
– А ось і наш лікар прийшов побачитися з нами, – весело сказала міс Найт. – Можна ваші рукавички, докторе?
– Їм буде добре й тут, – сказав Гейдок, недбало кинувши їх на стіл. – Який морозний ранок!
– Невеличку склянку хересу, можливо? – запропонувала міс Марпл.
– Мені сказали, що ви призвичаїлися пити. Проте ніколи не пийте сама-одна.
Карафа і склянки вже стояли на столику біля міс Марпл. Міс Найт покинула кімнату.
Доктор Гейдок був старим і вірним другом. Він уже покинув практикувати, проте навідував декого зі своїх давніх пацієнтів.
– Мені сказано, що ви впали, – сказав він, допиваючи свою склянку. – У вашому віці падати не годиться. Попереджаю вас. І мені сказали, що ви не хочете викликати Сенфорда.
Сенфорд був партнером Гейдока.
– Проте ваша міс Найт викликала його, і вона мала цілковиту рацію.
– Я лише вдарилася й набила собі синець. Так сказав мені й доктор Сенфорд. Я могла б почекати, поки прийдете ви.
– Не забувайте, моя люба, я не вічний. А Сенфорд, дозвольте вам сказати, має вищу кваліфікацію, аніж я. Він першокласний лікар.
– Молоді лікарі всі однакові, – сказала міс Марпл. – Вони міряють тобі кров’яний тиск, і хоч би що з тобою було, приписують тобі якісь пігулки масового виробництва. Рожеві, жовті, коричневі. Сьогоднішня медицина схожа на супермаркет – усе запаковане.
– А вам би хотілося, щоб я приписав вам п’явки, проносне та натирання грудей камфорною олією?
– Я й сама лікуюся в такий спосіб, коли в мене кашель, – бадьорим голосом відповіла міс Марпл. – І це мені дуже допомагає.
– Нам не подобається старість, ось у чому проблема, – лагідно сказав Гейдок. – Я ненавиджу її.
– Ви молода людина супроти мене, – сказала міс Марпл. – І я, власне, не проти старості. Я проти принижень, які вона приносить із собою.
– Мабуть, я розумію, що ви маєте на увазі.
– Тебе ніколи не залишають саму-одну! Тобі надзвичайно складно викроїти кілька хвилин для себе. І навіть моє плетіння не приносить мені стільки втіхи, як раніше, а я справді вмію плести. Та тепер я весь час пропускаю петлі – і часто навіть не помічаю, що пропустила їх.
Гейдок подивився на неї замисленим поглядом.
Потім його очі зблиснули.
– Завжди можна вдатися до протилежного.
– Що ви маєте на увазі?
– Якщо ви не можете плести, то чом