Тріснуло дзеркало. Агата Кристи
Читать онлайн книгу.
– У шелестючих ситцевих сукнях.
– Щодо суконь, тут у мене певності нема, – сказала місіс Бентрі. – Можливо, на той час вони вже носили робочі комбінезони. Хай там як, а того ранку вона вбігла до нашої кімнати і сказала, що в бібліотеці лежить мертве тіло. Я сказала «нісенітниця», потім розбудила чоловіка, і ми пішли подивитися, що там таке.
– І побачили труп, – сказала міс Зелінські. – Чого тільки не буває в нашому житті. – Вона рвучко відвернулася до дверей, потім повернула голову знову. – Не розповідайте про це міс1 Ґреґ, якщо нічого не маєте проти, – попросила вона. – Такі історії їй не на користь.
– Звісно, я не скажу їй жодного слова, – пообіцяла місіс Бентрі. – Власне, я ніколи про це нікому не розповідаю. Це було так давно. Але ж, думаю, міс Ґреґ почує це так чи інак?
– Вона не дуже входить у контакт із реальністю, – сказала Елла Зелінські. – Кінозірки нерідко живуть дуже усамітненим життям, ви ж знаєте. Нерідко їх доводиться оберігати від усього на світі. Усе на світі завдає їм прикрості. Те саме відбувається і з нею. Вона серйозно хворіла протягом останнього року чи двох. Лише рік тому почала одужувати.
– Схоже, їй подобається цей дім, – сказала місіс Бентрі, – і вона відчуває, що буде тут щаслива.
– Сподіваюся, ця переконаність не покине її протягом року або двох, – сказала Елла Зелінські.
– А довше вона не триватиме?
– Сумніваюся. Знаєте, Марина належить до тих людей, які завжди думають, що знайшли те, чого бажає їхнє серце. А проте життя значно складніше, чи не так?
– Так, звичайно, – мусила погодитися місіс Бентрі.
– Для нього це означатиме багато, якщо вона буде тут щаслива, – сказала міс Зелінські. Вона поглинула ще два сандвічі з якоюсь дивною поквапною жадібністю – так їдять люди, які бояться запізнитися на поїзд. – Він геній, ви знаєте? – провадила вона. – Ви бачили бодай один із фільмів, які він поставив?
Місіс Бентрі відчула легке збентеження. Вона належала до жінок того типу, які ходять у кіно лише заради самого кіно. Довгий список акторів, режисерів, продюсерів, операторів тощо не становив для неї найменшої цікавості. Нерідко вона навіть не помічала прізвища кінозірок. Але зізнаватися в цій своїй слабкості їй зовсім не хотілося.
– Не пригадую, але в мене такий безлад у голові, – сказала вона.
– Йому доводиться багато з чим змагатися, – сказала Елла Зелінські. – І з її химерами теж, а це непросто. Вона хоче почуватися щасливою, а зробити людину щасливою дуже й дуже нелегко. Хіба що вона… – Елла Зелінські завагалася.
– Хіба що вона сама захоче бути щасливою, – продовжила її думку місіс Бентрі. – Деякі люди, – замислено додала вона, – страшенно полюбляють почувати себе нещасними.
– О, Марина не така, – сказала Елла Зелінські, хитаючи головою. – Проте її злети й падіння бувають надто бурхливими. Вона може бути неймовірно щасливою протягом кількох хвилин, радіти й усім розповідати, як їй добре і як чудово вона себе почуває. Але потім трапляється якась дрібничка, і вона відразу скочується до протилежної крайності.
– Я думаю, справа
У Великій Британії на «міс» (а не «місіс») звертаються також до жінок одружених, що зберегли своє дівоче прізвище як професійне ім’я у світі мистецтва. (