Чорна Жоржина. Джеймс Эллрой
Читать онлайн книгу.
допитали свідків по гарячих слідах, і вони стверджують, що в машині сиділо двоє чоловіків-мексиканців. Гаррі, маєш що додати?
Лицем до присутніх обернувся низький чоловік із розтріпаною зачіскою. Кілька разів сковтнувши слину, він почав розповідати, заїкаючись:
– Дружина К-к-круса спить із к-к-кузином. Заяв п-п-про викрадення машини н-н-не надходило, а с-с-сусіди к-к-кажуть, що дружина хоче п-п-підставити к-к-узина, щоби К-к-крус нічого не дізнався.
Гаррі Сірс раптом сів на місце.
– Дякую, напарнику, – посміхнувся йому Мілард. – Панове, Крус та Вільяреал тепер вважаються порушниками закону про умовне покарання та втікачами. Ордери на їхній арешт уже виписано. І ось ще одне: ці двоє – ще ті бухарі, разом у них набереться понад сотня затримань за керування автомобілем у нетверезому стані. Алкаші, які збивають людей і тікають, – це серйозна загроза, так що давайте-но їх упіймаємо. Капітане?
Тірні встав і рявкнув:
– Розійтися!
Мене оточили поліцейські, простягаючи руки та поплескуючи по спині або намагаючись товарисько потріпати за підборіддя. Я терпів це, поки всі не розійшлися й не з’явився Елліс Лоу, що поблискував значком студентського клубу на піджаку.
– Не треба було тобі вступати із ним у ближній бій, – сказав він. – Ти вигравав по очках на думку всіх трьох суддів.
Я полянув на нього впритул.
– П’яту поправку прийнято, містере Лоу.
– Так. Але деякі твої покровителі втратили гроші. Тут я радив би тобі бути обережнішим. Не профукай цієї можливості, як ти профукав бій.
– Ти вже готовий, лузере?
Голос Бланшара врятував мене. Я пішов із ним, перш ніж встиг профукати щось іще.
Ми сіли до автомобіля Бланшара – «Форда»-купе 40-го року із незаконно прикріпленою під панеллю керування рацією – і вирушили на південь. Поки їхали, я спостерігав за вуличним життям Лос-Анджелеса, а Лі щось там розпатякував про роботу.
– …здебільшого ми займаємося терміновими важливими справами, але іноді шукаємо свідків для Лоу. Не надто часто – зазвичай песиком на побігеньках у нього працює Фріці Фоґель, а вантажником – Біллі Кьоніґ. Обидва – ще ті засранці. Так чи інакше, іноді в нас тут трапляється штиль, і тоді ми повинні їздити по інших відділках і перевіряти, чи нема в них ордерів, виданих місцевими судами. У кожному відділкові поліції Лос-Анджелеса ордерами займається по двоє людей, але вони більшу частину робочого часу розгрібають скарги, так що ми ніби як повинні їм допомагати. Іноді, як-от сьогодні, можна щось почути на планерці або виловити варту уваги інформацію на дошці оголошень. Якщо вже дійсно затишшя, то можна розносити папери юристам із 92-го Управління. Три бакси за раз – непогані гроші. А ще в мене є списки правопорушників від «Карузо Додж» та «Їкел Бразерс Олдс», здебільшого негри, на яких сцять наїжджати кредитори. Є питання, напарнику?
Я ледве встиг прикусити язика, аби не спитати:
«Чому ти не спиш із Кей Лейк» або «Якщо ми