Чорна Жоржина. Джеймс Эллрой
Читать онлайн книгу.
і я повісив слухавку із думкою, що краще б я взагалі до них не дзвонив.
Після цього ще зо три години я займався паперовою роботою. Я написав від руки коротку доповідну про затримання; Лі набрав текст на друкарській машинці, не згадавши про наше проникнення у квартиру Колмана Мейнарда. Поки ми працювали над звітом, довкола нас кружляв Елліс Лоу і приговорював: «Чудовий арешт. У суді я їх розмажу однією лише згадкою про дитину».
Ми завершили роботу рівно о сьомій вечора. Лі поставив у повітрі галочку і сказав:
– Ще одна помста за Лорі Бланшар. Зголоднів, напарнику?
Я встав і потягнувся, відчуваючи, що й справді добряче зголоднів. Потім я побачив Фріца Фоґеля та Білла Кьоніґа, що наближалися до нас.
– Ти з ними пом’якше, вони працюють на Лоу.
Зблизька ці двоє нагадували потяганих життям забулдиг із нетрів Лос-Анджелеса. Фоґель був високий і товстий, із величезною пласкою головою, яка росла просто із коміру сорочки, він мав найбільш вицвілі блакитні очі, які я тільки бачив у своєму житті; Кьоніґ був просто здоровенний, зростом під два метри, його спортивної комплекції тіло лише починало втрачати свою форму. Він мав широкий, плаский ніс, вуха, схожі на ручки глечика, дрібні криві зуби й щелепу, що випирала вперед. Він був тупуватий на вигляд, Фоґель виглядав хитрим, а разом вони виглядали підступно.
Кьоніґ захихотів.
– Розколовся. Педофілія та пограбування. Фріці каже, що ми всі отримаємо нагороди. Чудова робота, білявчику, – простягнув він мені свою руку.
Я потиснув його лапищу й зауважив на правій манжеті свіжу пляму крові.
– Дякую, сержанте, – сказав я, простягаючи руку й Фріці Фоґелю.
Він на мить узяв її, уставившись на мене холодним, розлюченим поглядом, а потім – відсмикнув, ніби вліз у свіже лайно.
– Бакі, ти ас, – поплескав мене по спині Лі. – Розумний та кмітливий. Ви вже сказали Еллісові, що він зізнався?
– Елліс він для відповідних за званням, – сказав Фоґель.
– Я у привілейованому становищі, – засміявся Лі. – Крім того, ви самі називаєте його позаочі жидом та єврейчиком, так яке вам діло?
Фоґель почервонів; Кьоніґ, роззявивши рота, озирався навсібіч. Коли він обернувся, на грудях його сорочки я також побачив плями крові.
– Ходімо, Біллі, – сказав Фоґель, і Кьоніґ слухняно поплентався за ним.
– Пом’якше?
– Засранці, – знизав плечима Лі. – Якби вони не стали копами, то згнили б в Атаскадеро. Роби, як я кажу, але не роби, як роблю я, напарнику. Мене-то вони бояться, а ти ще зовсім новачок.
Я хотів було відповісти якось дотепно, але у дверях з’явився Гаррі Сірс, який виглядав удвічі неохайніше, ніж на ранковій планерці, і показав головою кудись за двері.
– Я почув дещо, що тобі варто, на мою думку, знати, – промовив він зненацька без сліду заїкання, від нього несло перегаром.
– Розповідай, – сказав Лі.
– Я був сьогодні в окружній комісії з достроковому звільненню