Немає виходу. Тэйлор Адамс
Читать онлайн книгу.
пирхнула від сміху.
Вони дісталися до замерзлих статуй. Цілий натовп. Ймовірно, десь під снігом були таблички, які пояснювали, що це все означало. Скульптури здавалися дітьми. Відлиті з бронзи і вкриті льодом вони бігали, стрибали і грались.
Ешлі вказав на скульптуру з бейсбольною битою.
– Тут. Біля маленького спортсмена.
– Тут?
– Ага. Саме тут я спіймав сигнал.
– Дякую.
– Ти… – Він завагався, тримаючи руки в кишенях. – Мені, цей, лишитися тут із тобою?
Мовчання.
– Ти ж розумієш. Я про те, якщо…
– Ні. – Дарбі щиро усміхнулася. – Усе гаразд. Дякую.
– Я сподівався, що ти це скажеш. Тут так холодно, що в мене яйця відмерзли. – Він вишкірився своєю легкою типовою усмішкою і попрямував назад до помаранчевого світла, махаючи на прощання.
– Розважайся з цими Кошмарними Діточками.
– Обов’язково.
Вона не усвідомлювала, наскільки лячними були ці статуї, доки не лишилася з ними наодинці. У дітей бракувало частини тіл. Такий стиль мистецтва вона бачила раніше – скульптор використовував необроблені шматки бронзи, потім зварював їх; дивні й нелогічні шви утворювали рубці й щілини, які в темряві здавалися Дарсі запеченою кров’ю. У хлопчика ліворуч від неї, того, що розмахував бейсбольною битою, якого Ешлі назвав маленьким спортсменом, була відкрита грудна клітка. Інші діти махали тонкими спотвореними руками, на яких бракувало шматків плоті. Наче збіговисько жертв нападу пітбуля, напівроздертих до кісток.
Як Ешлі їх назвав? Кошмарні Діточки.
Він відійшов уже на двадцять футів, і в помаранчевому світлі ще виднівся силует, коли вона розвернулася і гукнула до нього.
– Гей. Зачекай!
Ешлі повернувся.
– Дарбі, – сказала вона. – Мене звати Дарбі.
Він усміхнувся.
«Дякую, що допомагаєш мені, – хотіла вона сказати. – Дякую, що поводишся зі мною гідно, цілковитий незнайомцю». Ці слова були там, у її думках, але вона не могла промовити їх. Їхній зоровий контакт обірвався, мить була втрачена…
Дякую, Ешлі…
Він пішов далі.
Потім знову зупинився і, задумавшись, сказав наостанок:
– Ти ж знаєш, що Дарбі – це чоловіче ім’я, так?
Вона засміялася.
Дарбі спостерігала, як він іде, а потім сперлася на бейсбольну биту статуї, застиглої в напівзамаху, й підняла свій айфон угору до сніжинок, що спадали кружляючи. Вона примружилася, дивлячись у верхній лівий кут екрана.
Сигналу не було.
Вона чекала, сама в темряві. У правому кутку заряд батареї впав до шести відсотків. Вона залишила зарядку в розетці у гуртожитку. За двісті миль звідси.
– Будь ласка, – прошепотіла вона. – Господи, будь ласочка…
Сигналу досі не було. Клацаючи зубами від холоду, вона перечитала есемес від своєї сестри: Тепер із нею все окей.
Окей – це найгірше окреме слово в англійській мові. Без контексту воно нічого не означає. Окей може свідчити, що її мамі Майї стало краще, або гірше, або що з нею… ну, все окей.
Рак