Немає виходу. Тэйлор Адамс
Читать онлайн книгу.
машини. Можливо, вона додасть нових друзів на «Фейсбуці» і навчиться грати в покер.
Або, можливо, вона сяде до своєї «хонди» й замерзне на смерть.
Обидва варіанти були однаково привабливими.
Дарбі кинула погляд на найближчу статую.
– Це буде довга ніч, малята.
Вона востаннє подивилася на айфон, але тепер уже без надії побачити магічну риску сигналу Ешлі. Єдине, що вона робила тут, надворі – це розряджала батарею телефону й ризикувала обморозитися.
– Та ще пекельна ніч.
Дарбі попрямувала до будівлі Ванапа, фіксуючи краєм думки черговий напад мігрені. Знову розпочався Снігармагеддон, затьмарюючи гори віхолою. Різкий порив вітру позаду неї, від якого заскрипіли ялини, туго натягнув її куртку. Повертаючись назад, вона несвідомо перерахувала автівки на парковці – три, плюс її «хонда». Сірий фургон, червоний пікап і невизначена машина, напівпохована під хвилями снігу.
По дорозі вона вирішила обійти паркову по колу, повз невеличку колекцію автівок, що потрапили в пастку. Насправді без причини. Згодом вона не раз повертатиметься до цього безглуздого рішення й запитуватиме себе, як інакше розгорнулися б події цієї ночі, аби вона натомість просто пішла слідами Ешлі.
Вона проминала ряд автівок.
Спочатку стояв червоний пікап. У кузові лежали мішки з піском, протиковзкі ланцюги на колесах. Він був менше вкритий снігом, ніж інші машини, а це означало, що він тут недовго. За підрахунком Дарбі, десь півгодини.
Друга автівка була майже похована під снігом, просто якась кучугура. Дарбі навіть не могла розпізнати колір фарби – це могло бути будь-що. Щось широке і квадратне. З усіх чотирьох ця автівка була найдовша.
Третьою була Блю, її вірна «хонда сівік». Машина, на якій вона вчилася кермувати, на якій їздила до університету, в якій втратила невинність (не все водночас). Лівого склоочисника не було, він лежав десь у сніговому заметі за милю нижче по шосе. Дарбі розуміла, що їй пощастило доїхати до зони відпочинку.
Останнім був сірий фургон.
Саме тут Дарбі вирішила зрізати шлях і пройти між припаркованими автівками навпростець до дверей будівлі, за якихось п’ятдесят футів від неї. Вона планувала пройти між фургоном і своєю «хондою», спираючись на двері власної машини для рівноваги.
На боці фургона був зображений жовтогарячий мультяшний лис, схожий на Ніка Крутихвоста із «Зоотрополіса». Він тримав у руках цвяхопістолет так, як таємний агент тримає зброю, рекламуючи якісь послуги з будівництва або ремонту. Назва компанії була вкрита снігом, але виднівся слоган: МИ ЗАКІНЧУЄМО РОЗПОЧАТЕ. У фургоні було два задніх вікна. Те, що праворуч, було затулене рушником. Вікно ліворуч було прозоре, промінь світла лампи відбився в ньому, коли Дарбі проходила повз, і у вікні вона помітила усередині фургона щось бліде. Руку.
Крихітну ручку, як у ляльки.
У Дарбі перехопило подих, і вона зупинилася на півкроку.
За склом, укритим інеєм, маленька