Країна дурнів: Казки про дурнів. Небилиці. Сборник
Читать онлайн книгу.
увечері дід приплівся додому. Став на дверях п’яний-преп’яний, ледве на ногах тримається, й сміється. Побачила його стара й почала сварити:
– А щоб тебе нечиста сила забрала і в сині скали занесла! Щоб ти на гладкій дорозі ноги поламав! Ану, давай гроші!
– Немає грошей, – відповідає дід. – Корову вовки з’їли!
– Щоб я тебе в своїй хаті більше не виділа! Забирайся, бо кості поламаю!
І пішов дід по світу. Прийшов до річки, добро своє по кущах розклав. Під один кущ – горілку, під другий – ковбасу. Сів та й журиться.
У цей час один пан з панею на прогулянку вийшли. Підійшли до діда:
– Звідки, діду, в тебе оця палиця?
– Купив.
– Продай її мені.
– Не продам, бо палиця – чарівна!
– Яка?
– Кажу вам, що чарівна!
Захотів пан переконатися, як то чарує та палиця.
– Ану покажи, діду, які чудеса твоя палиця виробляє.
Кинув дід палицю в кущ, під яким заховав ковбасу, пішов за нею, витяг з-під куща не тільки палицю, але й ковбасу. Здивувався пан та й каже:
– Закуска є, тепер коли б ще й випивка знайшлася.
Кинув дід вдруге палицю під інший кущ.
– Ану, паночку, ідіть до того куща, принесіть палицю.
Побіг пан до куща, шукає палицю й знаходить там пляшку горілки. Приніс горілку до діда й ніяк не може надивуватися, що воно за диво.
– Скільки просите, діду, за свою палицю?
– Та коли вже, паночку, так просите, доведеться продати. Платіть шапку грошей!
Побігла пані за грошима. Принесла шапку грошей, висипала дідові. Взяв пан палицю – й швидше додому, щоб, бува, дід не передумав.
Повернувся дід додому з грішми. Помирився з бабою, й живуть спокійно.
Другого дня пішов пан в ліс кидати палицю. Кидав, кидав, та все даремно. Зрозумів він, що дід обманув його, та пізно було.
Свинка-Парасинка та попова льоха
Жили собі в одному селі чоловік і жінка. Не були багатими, зате їх дні минали у добрій злагоді й любові. Правда, в сусідів були діти, а в їхній хаті – тільки старий кіт під припічком. Чоловік і жінка все ж таки недовго журилися з того: у них народилася файна, як лялька, дівчинка. А назвали її Парасинкою.
Чоловік і жінка тішилися дитиною. Та одного разу жінка глипнула, а в колисці – свинка.
– Ади, що там…
Протер чоловік очі, теж нахилився до колиски.
– Свинка! – крикнув він.
Заплакали чоловік і жінка, та що було робити? Нагодували Свинку-Парасинку і пішли у поле. Коли повернулися, їм назустріч вибігло маленьке порося. Терлося об ноги, кувікало, гейби хотіло щось сказати.
А в хаті було підметено й на лаві чекав готовий обід.
І так кожного дня.
А сусід мав сина – вже парубка, Іванка. Той якось піддивився, що Свинка-Парасинка з кошиком у зубах побігла до лісу. Пішов назирці. Як тільки Свинка-Парасинка увійшла до хащі, то раптом пропала, гейби провалилася у землю.
– Агій, що за чудо? – здивувався хлопець і вибрався на високе дерево. Звідти він побачив, як Свинка-Парасинка підійшла до старого-престарого дуба і почала бігати довкола. Зсунулася