Посол Царя Царів. Орест Сандомирський
Читать онлайн книгу.
Ким міг бути у повстанський армії чоловік, який пройшов курс підготовки на офіцера, і воював кілька років? Командир, причому скоріше за все – не сотник, а підіймай вище. І такий найнявся слугою до капітана корабля? Що він може почистити і одяг і зброю – вірю. Що він переконав капітана, що в бою прикриє спину – вірю тим більше. А навіщо йому це? Та будь-який багатий китаєць такого охоронця засипле золотом…
Сто проти одного – Ден агент, направлений на Тайвань, аби з’ясувати, з чим їдять європейців та чого від них чекати? До речі, він міг з самого початку бути у повстанців лазутчиком. Бо служба кінним кур’єром вимагає великої спостережливості. І розбійники можуть напасти, особливо в голодний рік, і хижаки, і допитливі до того, що там в рапорті до Пекіну? – знайдуться охочі перехопити гінця. Щоправда, зараз я його майже що не підозрював. Якщо в нього завдання – бути агентом на Тайвані, то йому вигідно повернутися з нами. Але ось ця хата дуже схожа на явку якоїсь спецслужби, і один Бог знає, хто сюди може завітати.
Я заправив за пояс японський кинджал – замість своєї сокирки, яка з поломкою пістолю втратила сенс. А довгим власне китайським кинджалом заволоділа Анхель. Ми відійшли метрів на двісті, і піднялися на скелю, на яку можна було піднятися лише з одного боку.
– Залишайтеся, поки що, тут – а сам повернувся, почав знищувати наші сліди. Зокрема, скатав їхні сукні у кулю, в центр помістивши невеликий камінь. Треба буде втопити.
– Я не міг зрозуміти, що саме мені не подобалося, коли…
Я виміряв пальцями зовнішню стіну шафи, потім внутрішню. Ні, відстань однакова. Але щось мені не давало спокою. Щось десь не те. Несподівано я – де й сили взялися – здвинув з місця шафу. Так і є! Під нею – яма! Навіть без кришки. У ямі – рушниця. Короткий карабін японського типу, який роблять не лише в Японії, але й на китайському узбережжі. Ці карабіни – «вочун» – популярні, бо легкі, зручні та відносно дешеві. Тут же – боєприпаси, хоча порох не в порохівниці, а в лантушку, порохова мірка у вигляді ложки – примітивно. Поряд – скринька. Я намагався бути обережним, але жодних таємних голок не вилетіло. Ден казав про сто лянів срібла? А лянів п’ятнадцять золота він не бажає? Десь приблизно так з півкіло золота.
…Жінки сиділи, і явно щойно полаялися. Добре, хоч не повбивали одна одну. Ясна річ, не через мою, досить сумнівну, красу. Просто союз зі мною дає трохи більше шансів вижити.
Або…
– Вона здогадалася, що я можу згубити вас.
– Не смій говорити мовою, яку я не розумію!
– Філіпа, нікуди вона не донесе. Бо я верну вас іспанцям, і жоден інквізитор не повірить, що вона подорожувала разом з чаклунами і сама ні в чому не винна.
Галісійка втямила не всі слова, проте сенс дійшов до її чарівної голівки. Потім я повторив французькою. До віконтеси дійшло також. Мабуть, щодо інквізиції в неї ілюзій не було.
Я підпалив трут та зайняв дівчат розмовою, аби відволікти від неприємних думок – запропонував їм допомогти мені вдосконалитися у португальсько-галісійському суржикові, та й у французькій теж.
Спочатку я казав щось португальською.