Гріхи батьків. Джеффри Арчер
Читать онлайн книгу.
тобі запевнення в своїй любові.
– Не жартуй зі мною, люба, – посміхнувся він. – А як справи у Себастьяна, мого улюбленого правнука, усе гаразд?
– Вашого єдиного правнука, – уточнила Емма, сідаючи у глибоке шкіряне крісло.
– Позаяк ти не взяла його із собою, висновую, що маєш серйозну тему для бесіди?
Вступна частина закінчилася. Емма розуміла, що сер Волтер може виділити обмежену кількість часу на цю зустріч. Адже панна Біл повідомила їй, що відвідувачам надають п’ятнадцять, тридцять хвилин або годину – залежно від того, наскільки важливою є їхня справа. І родичі не становлять винятку з цього правила, хіба в неділю. Емма приготувала кілька запитань, сподіваючись, що їй дадуть щонайменше півгодини. Вона відкинулася на спинку, намагалася розслабитися, бо не хотіла, аби дідусь збагнув справжню причину, чому вона захотіла з ним побачитись.
– Пригадуєш, як ти приїжджав до Шотландії, – почала вона, – щоб повідомити мені, що Гаррі загинув у морі? Боюся, що була тоді в такому шоковому стані, що не усвідомлювала всього. Тому сподіваюся, що ти зможеш розповісти мені трохи більше про останні кілька днів його життя.
– Звісно, люба, – співчутливо сказав сер Волтер. – Будемо сподіватися, що моя пам’ять ще працює. Хочеш дізнатись щось конкретне?
– Ти казав, що Гаррі записався четвертим офіцером на «Девонець» після того, як приїхав із Оксфорда.
– Так. Мій давній приятель, капітан Гейвенс, зробив це можливим, і він був одним із небагатьох, хто пережив цю трагедію. Коли я нещодавно навідав його, він сказав про Гаррі багато теплих слів. Описав його як мужнього юнака, котрий замість того щоб рятувати своє життя після влучання в корабель торпеди, пожертвував своїм, намагаючись врятувати головного механіка.
– Капітана Гейвенса також підібрала «Зірка Канзасу»?
– Ні, то був інший корабель, який виявився неподалік. Тому, на жаль, він більше ніколи не бачив Гаррі.
– Отже, він не був свідком того, як Гаррі поховали у морі?
– Ні. Єдиний офіцер із «Девонця», котрий був із Гаррі, коли той загинув, був американець – лейтенант Томас Бредшоу.
– Ти казав мені, що доктор Воллес привіз пані Кліфтон листа від лейтенанта Бредшоу.
– Саме так. Доктор Воллес був корабельним медиком «Зірки Канзасу». Запевнив мене, що він і вся команда зробили все, що від них залежало, щоби урятувати Гаррі життя.
– Бредшоу і тобі писав?
– Ні. Лише найближчій родичці, якщо я правильно згадав слова доктора Воллеса.
– А тобі не здається дивним, що він не написав мені?
Сер Волтер якийсь час помовчав.
– Знаєш, я зроду не задумувався над цим. Можливо, Гаррі ніколи не згадував тебе при Бредшоу. Знаєш, наскільки він був втаємниченим…
Емма часто думала про це, але зараз вирішила продовжити:
– Ти читав листа, який отримала пані Кліфтон?
– Ні, але бачив його на коминку, коли заходив до неї наступного дня.
– Гадаєш,