Game over!. Олександр Есаулов
Читать онлайн книгу.
й темному. Дівчинка напружено застигла поруч із коробкою, яку використовувала як підставку при стрільбі.
«Вона все згадала! – здогадався Рикпет. – Вийшло! Вона все згадала!»
– Я не Шаната! – були перші слова дівчинки. – Я Наташа!
Обличчя її болісно спотворилося. Рикпет зрозумів, що електричний батіг прогулявся по її плечах.
– Я не Шаната! – уперто сказала вона. – Я Наташа! Наташа! Наташа!
Після кожного вигуку вона здригалася, і Рикпет зрозумів, якщо її не зупинити, то електричний батіг заб'є її до нестями. Він кинувся до Шани.
– Мовчи, Шано! Мовчи! Що ти доведеш шматку заліза? Заб'є батогом, запросто… Тут подумати треба.
– Я все згадала! Розумієш, все! Я…
– Помовч, Шано. Не я один тебе слухаю, пам'ятай це.
Розділ 8
Гірея починає хвилюватися
Шаната й Рикпет летіли додому. Геймовера так і не вийшло. Програма перезапустилася, але гра не продовжилась.
Гірея стежила за цим польотом на своєму головному моніторі. Вона уважно вдивлялася то в обличчя Шани, то в обличчя її супутника й хитала головою:
– Ай-яй-яй… Це недобре! Шаната все згадала… Якщо й Рикпет згадає – це до добра не приведе. А якщо вони об'єднаються… Голосе!
– Я тут, пані.
– Голосе, я думаю, їх треба пересварити. Усіх! Усіх, хто живе в кімнаті ТІ 107! Не подобається мені ця компанія! За останні три години програма зависала двічі, і обидва рази в грі був цей Рикпет. Він гарний воїн, і таким він мені й потрібний. Але не більше. Нашепочи їм що-небудь один на одного. Про Рикпета скажи, що він вискочка, тому й став байтом. Орігу скажи: йому звання не дали через Рикпета. Ну, а Шанаті шепни, що Васла назвав її дурепою. Чи багато дівчиську треба… Кадиму… Сам щось вигадай. Нехай перегризуться між собою!
І спостерігай за ними уважно. Увечері розповіси, що в тебе вийшло.
– Зрозумів, пані!
– Ах, Рикпет, Рикпет…
Почувся мелодійний дзвінок мультимедійного зв'язку. Екран, який висів перед злою чарівницею, освітився чистим блакитним світлом. З'явилася заставка «Звернення Великого Процесора». Нарешті, на екрані з'явився й сам Великий Процесор. Він мав вигляд не дуже старого чоловіка з темно-русявим, із сивиною волоссям, з коротко обстриженою, теж із сивиною, борідкою; на голові бейсболка з написом «І love усе». Одягнений він був у темно-зелену футболку з написом «BOSS» і курточку-вітровку.
– А, Гіреє… Що в тебе там трапилося? Чому програма зависає? Ти що, з такою простою справою впоратися не можеш? Чи вірус де підчепила? Може, послати до тебе антивірусну інспекцію? Чипсета давно не бачила?! Чого мовчиш?
А що Гірея могла сказати своєму повелителю? Що в обох зависаннях вона підозрює незаконно затягнутих у Заекрання дітлахів? То Великий Процесор за це негайно на цифру розкладе! Треба було викручуватися, але як?
– Бачте, Великий Процесоре… Був спад напруги… Ну, і програмісти наплутали…
– Гіреє! Який спад? Які програмісти? Програма працює більше року, а ти – програмісти! Май на увазі, дорогенька, якщо