Почувайся добре. Нова терапія настрою. Дэвид Д. Бернс
Читать онлайн книгу.
Можете вважати, що я переміг, уникнувши битви. Коли критик почне заспокоюватися, він буде ліпше налаштований на спілкування.
Показавши пацієнтові у своєму кабінеті ці перші два кроки, я зазвичай пропоную обмінятися ролями, щоб дати йому змогу опанувати згаданий метод. Зробімо так. Я критикуватиму й нападатиму, а ви відпрацьовуватимете емпатію й вигадуватимете свої відповіді. Потім подивитеся, правильні вони чи недоладні. Щоб наступний діалог став для вас кориснішою вправою, закривайте відповіді від «ВИ» та пишіть свої, а потім дивіться, чи відповідають вони тому, що я написав. Не забувайте ставити запитання за методом емпатії й знаходити можливості правдиво погодитися зі мною відповідно до техніки знезброєння.
ДЕВІД (у ролі злого критика): Ви тут не для того, щоб одужати. Ви лише хочете співчуття.
ВИ (у ролі того, на кого нападають): Що створює враження, що я лише хочу співчуття?
ДЕВІД: Ви нічого не робите між сеансами, щоб допомогти собі. Вам лише хочеться приходити сюди та скаржитися.
ВИ: Це правда, я не виконував деяких письмових домашних завданнь. Ви вважаєте, що я не маю скаржитися під час сеансів?
ДЕВІД: Та робіть що хочете. Тільки визнайте, що вам байдуже.
ВИ: Тобто ви думаєте, що я не хочу одужати, чи що?
ДЕВІД: У вас нічого хорошого немає! Ви просто шматок непотребу!
ВИ: Та я роками так почуваюся! У вас є якісь ідеї щодо того, що мені зробити, щоб почуватися інакше?
ДЕВІД: Я здаюся. Ви виграли.
ВИ: Ви маєте рацію. Я справді виграв!
Я дуже рекомендую вам попрацювати над цим із товаришем. Рольові ігри допоможуть опанувати навички, які будуть потрібні вам, коли виникне реальна ситуація. Якщо немає нікого, з ким можна комфортно та ефективно повправлятися, чудовою альтернативою стане написання уявних діалогів між вами й вороже налаштованим критиком, схожих на ті, що ви прочитали. Після кожного «наїзду» напишіть, як ви могли б відповісти на нього, використовуючи емпатію та техніку знезброєння. Спочатку це може здатися складним, але думаю, що ви досить легко збагнете, що до чого. Це дуже просто, коли розумієш суть.
Ви зауважите, що вас охоплює сильне, майже непереборне бажання захищатися, коли вас несправедливо звинувачують. Це ВЕЛИЧЕЗНА помилка! Якщо поступитеся цьому потягу, то помітите, що супротивник нападає на вас зі щораз більшим запалом! Парадоксально, але ви додаватимете куль до арсеналу цієї людини щоразу, коли захищатиметеся. Наприклад, ви знову будете критиком, і цього разу я захищатимусь від ваших абсурдних звинувачень. Ви побачите, як швидко наше спілкування переросте у справжню війну.
ВИ (знову в ролі критика): Докторе Бернс, вам байдуже до ваших пацієнтів.
ДЕВІД (відповідає, захищаючись): Це неправда, це несправедливо. Ви не знаєте, про що говорите! Мої пацієнти поважають усю важку роботу, яку я виконую.
ВИ: Ну ось перед вами один із тих, хто не поважає! До побачення! (Ви виходите, вирішивши відмовитися від моїх послуг. Мій захист призводить до цілковитого програшу.)
Натомість