Почувайся добре. Нова терапія настрою. Дэвид Д. Бернс
Читать онлайн книгу.
її коментарі; (2) погоджуюсь, що порушені питання справді важливі; (3) підкреслюю, що потрібно більше знань зі згаданої теми й закликаю критика здійснити осмислене дослідження та вивчити її. А наприкінці пропоную критиканові поділитися зі мною думками після заняття.
Жодна словесна техніка не гарантує конкретного результату, однак випадки, коли не можу досягти успішного ефекту, використовуючи такий жвавий підхід, дуже рідкісні. Насправді критикани часто підходили до мене після лекції, щоб зробити комплімент і подякувати за люб’язні коментарі. Іноді саме вони найбільш відкрито та вдячно відгукуватися про мої лекції!
Підсумок. Різні когнітивні та словесні принципи подолання критики узагальнені в супровідній схемі (рис. 6-1). Загалом, коли хтось вас ображає, ви одразу опиняєтеся на одній із трьох стежок – починаєте журитися, казитися або веселитися. Хай який варіант ви виберете, це буде новий досвід, до якого належатимуть ваші думки, почуття, поведінка й навіть тілесні реакції.
Рис. 6-1. Три способи реагувати на критику. Залежно від того, що думаєте про ситуацію, ви почнете журитися, казитися або веселитися. На вашу поведінку й результат також дуже впливатимуть ваші настанови
Більшість людей, схильних до депресії, вибирають шлях журби. Ви автоматично вирішуєте, що критик має рацію. Ретельно нічого не обмірковуючи, доходите висновку, що ви схибили й припустилися помилки. Потім перебільшуєте важливість критики кількома хибними думками. Ви можете надмірно все узагальнити й дійти помилкового висновку, що ваше життя – суцільна низка помилок. Або можете начепити на себе наличку «ходяча лажа». Маючи перфекціоністське очікування, що мусите бути бездоганним, ви, ймовірно, переконаєтеся: ваша (умовна) помилка свідчить про те, що ви геть нікчемні. Унаслідок ментальних помилок ви заглибитеся в депресію й знизите самооцінку. Ваші словесні відповіді будуть неефективні та пасивні, адже ви прагнете уникати й відступати.
Натомість ви можете вибрати шлях, на якому казитиметеся. Ви захищатимете себе від жаху бути недосконалим, намагаючись переконати критика, що це він або вона справжнє чудовисько. Ви будете вперто не визнавати жодних помилок, бо за вашими перфекціоністськими стандартами це все одно що визнати, що ви – нікчемний хробак. Тож ви жбурляєтеся звинуваченнями у відповідь, вважаючи, що найкращий захист – це напад. Ваше серце швидко калатає, а кров сповнюється гормонами, коли ви готуєтеся до бою. Кожен м’яз напружений, щелепи стиснені. Ви можете тимчасово зрадіти, коли зі зверхнім обуренням вилаєте критика. Ви покажете йому, що він за шмат лайна! На жаль, критик із вами не погоджується, і, зрештою, цей вибух шкодить вам, адже ви зіпсували взаємини.
Для третього варіанту потрібно, щоб ви поважали себе або принаймні вдавали, що поважаєте. Він ґрунтується на припущенні, що ви гідна людина і вам не обов’язково бути бездоганним. Коли вас критикують, ваша початкова реакція –