Талановитий містер Ріплі. Патриція Гайсміт
Читать онлайн книгу.
речі, перед від’їздом твій батько показував мені верфі компанії «Бурк-Ґрінліф», – сказав Том. – Він розповідав, що там багато змінилося, відколи ти поїхав. Побачене мене дуже вразило.
– Мабуть, він і роботу тобі пропонував. Він завжди шукає перспективну молодь. – Дікі обертав виделку, акуратно накручуючи на неї спагеті, а тоді запхав її до рота.
– Ні, не пропонував. – Том відчував, що обід минає геть кепсько, гірше нікуди. Невже містер Ґрінліф повідомив Дікі, що він приїде, аби напучувати його повернутись додому? Чи, може, в Дікі просто був поганий настрій? Одне він знав напевне – Дікі дуже змінився, відколи Том бачився з ним востаннє.
Дікі приніс відполіровану кавоварку-еспресо майже два фути заввишки[10] і встромив вилку в розетку на терасі. За кілька секунд з’явилися чотири невеличкі чашки кави, одну з яких Мардж віднесла на кухню служниці.
– У якому готелі ти зупинився? – запитала Мардж у Тома.
Він посміхнувся.
– Поки що ні в якому. Що можеш запропонувати?
– «Мірамар» тут найкращий. Є ще один готель, «У Джорджіо», але…
– Кажуть, що «У Джорджіо» в ліжку водяться пульчі, – перебив її Дікі.
– Це блохи. «У Джорджіо», звісно, дешевший готель, – серйозно сказала Мардж, – але сервіс…
– Паскудний, – докинув Дікі.
– Ти сьогодні в доброму гуморі. – Мардж повернулась до Дікі й кинула в нього дрібкою сиру.
– У такому разі я краще поселюся в «Мірамар», – підводячись, сказав Том. – Мені вже час іти.
Жоден з них не став його відмовляти. Дікі провів його до брами.
Мардж залишилась на терасі. Том гадав, чи Мардж і Дікі крутять роман на кшталт класичного faute de mieux[11], який не обов’язково помітний для оточення, бо жоден із коханців не виявляє надто багато ентузіазму. Мардж закохана в Дікі, припустив Том, але Дікі ставився до неї байдуже, наче поряд із ним сиділа не молода дівчина, а п’ятдесятирічна служниця-італійка.
– Мені б хотілося подивитися на твої малюнки, – сказав Том.
– Добре. Ну, гадаю, ми ще побачимось, якщо вже ти тут залишаєшся, – і Том подумав, що він сказав це лише тому, що згадав про свій купальний халат і шкарпетки.
– Дякую за обід. До зустрічі, Дікі.
– До зустрічі.
Залізна брама з брязкотом зачинилась.
8
Том винайняв собі номер у «Мірамарі». Була вже четверта, коли він забрав свої валізи з пошти, з останніх сил вийняв і почепив на вішак свій найкращий костюм, а тоді утомлено повалився на ліжко. Голоси тутешніх хлопчаків, що теревенили в нього під вікном, лунали так виразно, наче вони були в його кімнаті, а від презирливого реготу одного з них, що раз за разом проривався поміж його нерозбірливою балаканиною, Тома корчило й пересмикувало. Він уявляв, як вони обговорюють його похід до синьйора Ґрінліфа й роблять геть неулесливі припущення про те, що його спіткає далі.
Що він узагалі тут робить? У нього тут немає друзів, він не знає італійської. А що буде, як він занедужає? Хто про нього подбає?
Том
Фут – британська та американська міра довжини, приблизно дорівнює 30,5 см.
За відсутності кращої альтернативи (