Подорож собаки. Брюс Кэмерон
Читать онлайн книгу.
оточення – настільки захопливе, наскільки може бути коробка. Іноді я чув кроки на сходах, а тоді розмитий силует схилявся над коробкою, говорячи то чоловічим, то жіночим голосом. З того, як наша мати махала хвостом, я усвідомив, що це були люди, які піклувалися про неї й любили її.
Незабаром я зрозумів, що вони справді були чоловіком і жінкою – так я подумки й називав їх: Чоловік і Жінка.
Одного дня Чоловік привів із собою друга, який усміхався нам згори. У друга не було волосся на голові – лише навколо рота.
– Вони такі милі, – сказав лисий із волохатим ротом. – Шість цуциків, чудовий виводок.
– Хочеш узяти одного? – відповів Чоловік.
Я завмер, відчувши, як руки, що здавалися величезними, опускаються й хапають мене. Я тримався нерухомо, трохи злякано, коли чоловік із волохатим ротом підняв мене й став роздивлятися.
– Ця на інших не схожа. – Його подих сильно пахнув маслом і цукром, тож я злегка лизнув повітря.
– Ні, у неї є брат, зовсім такий самий. Ми до пуття не знаємо, що сталося. Белла з плідником обоє – чистокровні пуделі. Гадаємо… ну, того дня, коли ми забули зачинити задні двері, Белла могла вибратися з дому. Може, інший самець переліз через паркан, – сказав Чоловік.
– Постривай, а це взагалі можливо? Два різні батьки?
Я гадки не мав, про що вони говорять, але якщо він тільки збирався тримати мене й обдавати звабливими запахами, то я вже був ладний, щоб мене поставили вниз.
– Гадаю, що так. Ветеринар каже: таке вже траплялося – два різні плідники.
– Кумедно.
– Еге ж, ось тільки нам не вдасться продати двох загадкових собак. Хочеш оцю? Тобі, як приятелю, безкоштовно.
– Ні, дякую. – Чоловік розсміявся й опустив мене назад. Мати відчула запах незнайомця й з турботою й добротою лизнула мене, щоб заспокоїти. Тим часом брати й сестри підповзли ближче на своїх хитких лапах, бо вже, мабуть, забули, хто я, і хотіли кинути мені виклик. Я не звернув на них уваги.
– Гей, як твій син? – промовив чоловік із волохатим обличчям.
– Дякую, що спитав. Досі хворіє, страждає на той кашель. Певно, доведеться відвести його до лікаря.
– Він уже був тут, унизу, бачив цуценят?
– Ні, вони ще трохи замалі. Нехай змужніють, перш ніж він візьме їх до рук.
Двоє чоловіків пішли геть, розчинившись у туманній темряві за межами мого поля зору.
З плином днів я почав розрізняти дитячий голос нагорі, хлоп’ячий, і перспектива почати заново з новим хлопчиком стривожила мене. Адже ж це не могло бути моєю метою? Це чомусь здавалося неправильним – наче я буду поганим собакою, якщо матиму іншого хлопчика, окрім Ітана.
Якось Чоловік узяв нас усіх, посадив до меншої коробки й відніс у ній сходами нагору. Мати тривожно дихала, не відстаючи від нього ні на крок. Нас поставили на підлогу, а тоді Чоловік м’яко перегорнув коробку, так що ми всі вивалилися з неї.
– Цуцики! – вигукнув хлопчик звідкілясь іззаду.
Я